{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/cors/","content_markdown":"# CORS\n\n## Що це таке\n\nCORS, повністю Cross-Origin Resource Sharing, — це правила, за якими сервер\nповідомляє браузеру, що сторінкам інших сайтів дозволено читати його відповіді.\nБраузер тримає різні походження окремо одне від одного. Походження — це схема,\nхост і порт разом, тож `https://app.example.com`, `https://api.example.com` і\n`http://app.example.com` — три різні походження, і скрипт на одному з них не\nможе прочитати відповідь іншого, доки той не погодиться. CORS і є способом\nпогодитися: невелика родина HTTP-заголовків, майже всі з яких починаються з\n`Access-Control-`. Сервер додає їх до відповідей, а браузер перевіряє, перш ніж\nвіддати хоч щось скрипту, що зробив запит.\n\nПротокол описано у Fetch Standard від WHATWG, живій специфікації того, як\nбраузери завантажують ресурси. Там же прямо сказано, навіщо він потрібен.\nСторінка має змогу користуватися даними з іншого походження й надсилати запити,\nбагатші за ті, що вміє HTML-форма, але лише тоді, коли інша сторона сама на це\nпогодилася. Без такої згоди будь-яка сторінка з інтернету могла б читати\nсервери, що стоять за корпоративним файрволом, або приватні дані користувача на\nіншому сайті, ще й з його cookies.\n\nСам обмін короткий. Коли скрипт просить ресурс з іншого походження, браузер\nдодає заголовок `Origin` із походженням сторінки. Сервер відповідає заголовком\n`Access-Control-Allow-Origin`, значення якого — або те саме походження, записане\nточно, або `*` для всіх. Якщо значення збігається, скрипт отримує відповідь.\nЯкщо ні, скрипт отримує мережеву помилку і жодного байта тіла.\n\nДеякі запити потребують дозволу ще до того, як їх надіслано. `GET`, `HEAD` або\n`POST` із кількома звичайними заголовками й тілом типу\n`application/x-www-form-urlencoded`, `multipart/form-data` чи `text/plain`\nвирушає одразу, адже таке HTML-форма завжди могла надіслати з будь-якого сайту.\nУсе, що понад це, як-от `PUT`, `DELETE`, тіло в JSON або заголовок\n`Authorization`, спершу проходить попередній запит, який усі називають\npreflight: це запит `OPTIONS`, що називає метод у\n`Access-Control-Request-Method`, а додаткові заголовки — в\n`Access-Control-Request-Headers`. Справжній запит іде лише тоді, коли відповідь\nмає успішний статус, наприклад 200 чи 204, і дозволяє і те, і те.\n\n## Чому це важливо\n\nМайже кожен вебзастосунок з окремим API стикається з CORS першого ж дня.\nФронтенд віддається з одного походження, API — з іншого, і перший `fetch` між\nними падає в консолі браузера, доки API не почне надсилати правильні заголовки.\nКоманди, які знайомляться з CORS саме так, запам'ятовують його як перешкоду й\nналаштовують відповідно: дозволяють будь-що, аби помилка зникла. Саме тут і\nховається ризик.\n\nЦі заголовки вирішують, хто може читати дані ваших користувачів через їхні ж\nбраузери. Користувач, що увійшов у ваш застосунок, має сесійну cookie. Якщо API\nдозволяє будь-якому походженню надсилати запити з cookies і читати відповіді, то\nкожна сторінка, яку відвідає цей користувач, може викликати API від його імені й\nпрочитати результат. Fetch Standard каже про це без евфемізмів: ділитися\nвідповідями, отриманими з обліковими даними користувача, треба з надзвичайною\nобережністю, щоб не створити проблему заплутаного заступника (confused deputy).\nБраузер, який несе cookies користувача, і є тим заступником, а недбале\nналаштування CORS дає чужій сторінці ним керувати.\n\nТак само важливо розуміти, чого CORS не робить. Він не захищає сервер. Простий\nзапит доходить до сервера й виконується незалежно від того, чи можна потім\nподілитися відповіддю, тож `POST`, який змінює дані, уже змінив їх, перш ніж\nбраузер гляне на перший CORS-заголовок. Поза браузером заголовок `Origin`\nмістить те, що впише клієнт, і посібник OWASP з тестування попереджає, що його\nможна підробити. Хто може викликати ендпойнт і що там робити, вирішують\nавтентифікація та авторизація на сервері, щоразу. CORS вирішує лише, яким\nвебсторінкам дозволено прочитати відповідь усередині браузера.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nУявімо односторінковий застосунок на `https://app.example.com`, який зберігає\nнотатку через API на `https://api.example.com` і користується сесійною cookie,\nяку API встановив під час входу:\n\n```js\nawait fetch(\"https://api.example.com/v1/notes/42\", {\n  method: \"PUT\",\n  credentials: \"include\",\n  headers: { \"Content-Type\": \"application/json\" },\n  body: JSON.stringify({ text: \"Реліз у п'ятницю\" }),\n});\n```\n\n`PUT` із тілом у JSON — це більше, ніж може надіслати форма, тож браузер спершу\nпитає. Попередній запит не несе cookies, а лише називає те, чим користуватиметься\nсправжній:\n\n```http\nOPTIONS /v1/notes/42 HTTP/1.1\nHost: api.example.com\nOrigin: https://app.example.com\nAccept: */*\nAccess-Control-Request-Method: PUT\nAccess-Control-Request-Headers: content-type\n```\n\nAPI звіряє походження зі своїм списком і відповідає:\n\n```http\nHTTP/1.1 204 No Content\nAccess-Control-Allow-Origin: https://app.example.com\nAccess-Control-Allow-Credentials: true\nAccess-Control-Allow-Methods: PUT\nAccess-Control-Allow-Headers: content-type\nAccess-Control-Max-Age: 600\nVary: Origin\n```\n\nТепер браузер надсилає сам `PUT` з cookie та заголовком `Origin`, а відповідь\nAPI знову містить `Access-Control-Allow-Origin` і\n`Access-Control-Allow-Credentials: true`. Якщо бракує хоча б одного з них,\nнотатку на сервері збережено, але скрипт про це так і не дізнається.\n`Access-Control-Max-Age` дозволяє браузеру повторно використовувати відповідь на\nпопередній запит до 600 секунд замість питати перед кожним викликом; без цього\nзаголовка стандарт тримає її п'ять секунд. `Vary: Origin` стоїть тут тому, що\nвідповідь залежить від того, хто питає, і кеш, який цього не врахує, може\nвіддати відповідь для одного походження іншому.\n\nНа платформі з професійними та організаційними даними на рівні API працюють\n[обмеження частоти запитів, CORS, ліміти на розмір запиту й валідація вхідних даних](/uk/portfolio/hardened-the-application-with-nonce-based-csp/)\nще до того, як щось потрапить у базу даних.\nТа сама сторінка пояснює, чому CORS — лише один пункт цього переліку, а не весь\nзахист: платформа виходить з того, що клієнт ворожий, і сервер повторно\nперевіряє права доступу під час кожного запиту, хай що там дозволив браузер.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Сервер копіює будь-який `Origin` назад в `Access-Control-Allow-Origin`.** Це\nнайшвидший спосіб прибрати помилку з консолі, а разом з\n`Access-Control-Allow-Credentials: true` він відкриває кожному сайту в інтернеті\nте, що бачить в API користувач. Тримайте явний список походжень, яким потрібен\nдоступ, порівнюйте вхідний `Origin` з ним точно й надсилайте заголовки лише за\nзбігу.\n\n**Список перевіряють за префіксом або підрядком.** Правило, яке приймає будь-яке\nпоходження, що починається з `https://app.example.com`, прийме й\n`https://app.example.com.attacker.example`, а перевірка підрядка ще гірша.\nПорівнюйте серіалізовані походження цілком. Серіалізоване походження не має ні\nшляху, ні скісної риски в кінці, тож `https://app.example.com/` у списку ніколи\nні з чим не збіжиться.\n\n**Від `*` чекають роботи разом з cookies.** Коли запит несе облікові дані,\nбраузер відкидає `*` в `Access-Control-Allow-Origin`,\n`Access-Control-Allow-Methods`, `Access-Control-Allow-Headers` та\n`Access-Control-Expose-Headers`, а `Access-Control-Allow-Credentials` має бути\nточно `true`, малими літерами. Публічний API лише для читання й без cookies\nможе спокійно відповідати `*`; API, що спирається на сесію, мусить назвати\nпоходження.\n\n**`null` є в списку дозволених.** Сторінки, завантажені з URL зі схемою\n`data:`, отримують непрозоре походження, а запит, який перенаправили між\nпоходженнями, теж повідомляє `Origin: null`, тож багато зовсім різних документів\nпоказують одне й те саме значення. Дозволити `null` означає дозволити їх усі.\nНе додавайте його.\n\n**Бракує `Vary: Origin`.** Якщо API надсилає `Access-Control-Allow-Origin` лише\nтоді, коли в запиті є відповідний `Origin`, кеш може зберегти відповідь без\nцього заголовка й віддати її пізнішому CORS-запиту або зберегти відповідь для\nодного походження й віддати іншому. Fetch Standard вимагає `Vary: Origin`\nщоразу, коли відповідь залежить від походження. Якщо значення — `*` або одне\nнезмінне походження, надсилайте його в кожній відповіді, а `Vary` не додавайте.\n\n**`Access-Control-Allow-Headers: *` вважають таким, що покриває все.**\nСимвол-замінник ніколи не покриває `Authorization`, його треба назвати явно, а\nдля запитів з обліковими даними він не покриває взагалі нічого. Називайте ті\nзаголовки, які клієнт справді надсилає.\n\n**CORS використовують як контроль доступу.** Сервер, який відхиляє запити, бо\n`Origin` виглядає не так, а решту пропускає, написав перевірку, яку будь-який\nскрипт поза браузером просто обходить. Автентифікуйте клієнта, авторизуйте дію\nна сервері, а CORS залиште його єдину роботу: вирішувати, що браузер покаже\nсторінці.\n\n## Що почитати далі\n\n- [Fetch Standard: the CORS protocol](https://fetch.spec.whatwg.org/#http-cors-protocol)\n  — саме визначення: заголовки запиту й відповіді, попередній запит, таблиця\n  комбінацій з обліковими даними й порада щодо `Vary`.\n- [RFC 6454: The Web Origin Concept](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc6454) —\n  що таке походження, як його визначають схема, хост і порт і як воно\n  записується в заголовок `Origin`.\n- [OWASP Web Security Testing Guide: Testing Cross Origin Resource Sharing](https://wstg.owasp.org/v4.2/4-Web_Application_Security_Testing/11-Client-side_Testing/07-Testing_Cross_Origin_Resource_Sharing/)\n  — як тестувальники шукають походження-замінник `*` або походження, яке\n  сервер повертає без жодної перевірки.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/cors/\u003e\n","date_modified":"2026-10-29T11:17:41Z","description":"Як CORS вирішує, які чужі сайти можуть читати відповіді сервера, про що питає попередній запит і які помилки в заголовках зливають дані.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/cors/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/cors/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/cors/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/cors/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/cors/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/cors/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке CORS?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/cors/","version":1}