{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/dns/","content_markdown":"# DNS\n\n## Що це таке\n\nDNS, або Domain Name System, — це розподілений довідник, до якого інтернет\nзвертається раніше, ніж відбувається майже будь-що інше. Програма, що має назву\nна кшталт `example.com`, питає в нього адресу для з'єднання, а та сама система\nвідповідає ще на кілька запитань про цю назву: які сервери приймають її пошту,\nякий текст опублікував власник і які сервери за неї відповідають.\n\nДовідник має форму дерева, яке читають справа наліво. Угорі корінь, під ним\nдомени верхнього рівня, як-от `.com` чи `.ua`, нижче — домени, які реєструють\nлюди й компанії, а ще нижче — піддомени, що їх створюють власники. Жоден сервер\nне тримає дерево цілком. Кожен рівень передає відповідальність за наступний\nназваним серверам, а частину дерева, за яку відповідає один набір серверів,\nназивають зоною. Хто керує зоною, той і вирішує, куди вказують її назви.\n\nРоботу ділять між собою два типи серверів. Авторитетні сервери зберігають зону\nй дають щодо неї остаточну відповідь. Рекурсивні резолвери, які тримають\nінтернет-провайдери, компанії чи публічні сервіси, проходять увесь шлях замість\nклієнта: питають кореневий сервер, де шукати `.com`, питають `.com`, де шукати\n`example.com`, питають сервери самого домену про потрібний запис і повертають\nвідповідь. Операційна система на вашому комп'ютері має лише невеликий\nstub-резолвер, який передає запитання рекурсивному й чекає.\n\nВідповіді — це типізовані записи, а файл зони — класичний спосіб їх записати:\n\n```text\n$ORIGIN example.com.\n$TTL 3600\n@     IN  SOA    ns1.example.net. hostmaster.example.com. (\n                 2026101701 7200 900 1209600 300 )\n@     IN  NS     ns1.example.net.\n@     IN  A      192.0.2.10\n@     IN  AAAA   2001:db8::10\nwww   IN  CNAME  example.com.\n@     IN  MX     10 mail.example.net.\n@     IN  TXT    \"v=spf1 include:_spf.example.net -all\"\n```\n\n`A` та `AAAA` дають адреси IPv4 та IPv6. `CNAME` робить одну назву псевдонімом\nіншої. `MX` вказує сервер, що приймає пошту, а `TXT` несе довільний текст, тобто\nна практиці правила автентифікації пошти й докази того, що хтось контролює\nдомен. `NS` і `SOA` описують саму зону.\n\nКожен запис має час життя, TTL, тут 3600 секунд, і саме це число визначає\nповедінку DNS. Резолвер, який отримав відповідь, може використовувати її\nповторно, доки не мине TTL, і не питати знову. У результаті більшість запитів\nотримує відповідь із кешу поблизу клієнта, а система продовжує відповідати,\nнавіть коли авторитетний сервер ненадовго зникає. Ціна така: змусити світ\nзабути стару відповідь раніше ніхто не може.\n\n## Чому це важливо\n\nКожне з'єднання з сервісом, що має назву, починається з пошуку в DNS. Коли DNS\nналаштовано неправильно, сервери можуть бути цілком справними, а сайт, API і\nпошта однаково виглядають недоступними, бо до них ніщо не доходить. Коли DNS\nналаштовано правильно, його ніхто не помічає, і тому саме ця частина системи\nзазвичай описана найгірше.\n\nУ DNS також здійснюють і доводять контроль над доменом. Поштові сервіси читають\nправила SPF, DKIM і DMARC із записів `TXT`, щоб вирішити, чи справжній лист, який\nнібито надійшов із вашого домену, тож хибний або відсутній запис відправляє\nсправжню пошту в спам. Центри сертифікації й хмарні сервіси просять додати запис\nіз певним значенням як доказ того, що назва ваша. Хто може редагувати зону, той\nможе перенаправити сайт, перехопити пошту й отримати сертифікати для домену, тож\nдоступ до облікового запису DNS такий самий чутливий, як доступ до серверів.\n\nКешування впливає на кожну зміну. Те, що називають поширенням, насправді є\nтисячами резолверів, кожен з яких чекає, поки спливе термін його власної копії.\nЩоб перенести сайт якомога м'якше, TTL знижують приблизно за добу до зміни,\nчекають, поки мине старий TTL, вносять зміну, а коли все усталиться, знову його\nпідвищують.\n\nКласичний DNS передається відкритим текстом, і ні відповіді, ні запитання не є\nприватними. DNSSEC дає резолверу змогу перевірити, що відповідь справді\nнадійшла від власника зони й дорогою її не змінили, але, за власною\nспецифікацією, конфіденційності не забезпечує. Зашифровані транспорти, як-от\nDNS over HTTPS, ховають запитання від мережі на шляху, проте резолвер на\nіншому кінці однаково бачить кожну назву, яку в нього питають. Обрати резолвер\nозначає обрати, хто отримає цей список.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nВласна зона компанії показує найпоширенішу відправну точку і спосіб вибратися з\nнеї. У ній було\n[близько двадцяти записів, які зберігалися у вебконсолі провайдера](/uk/portfolio/reconciled-a-20-record-dns-zone-as-code/):\nвебприсутність, git-піддомен, два особисті перенаправлення, пошта через\nхостованого постачальника поштових скриньок, домен для транзакційних листів і\nзаписи автентифікації для обох. У консолі поточний стан — це те, що лишила\nостання людина, яка там клацала. Тепер зона — це дані в репозиторії: живі\nзаписи, записи застосунків, записи транспортної політики та окремий перелік\nзаписів, призначених до вилучення. Один плей Ansible узгоджує це оголошення з API\nпровайдера. Ще дві точки входу запускаються лише за явно вказаними тегами: перевірка,\nщо показує різницю й нічого не змінює, і експорт, що виписує зону в\nстандартному форматі файлу зони, аби її могло прочитати щось, окрім\nрепозиторію. Найчастіше використовують саме перевірку, бо знати різницю\nпотрібно частіше, ніж її усувати.\n\nТой самий провайдер має свідомо вузьке завдання. Сторінка подяк сайту пояснює,\nщо\n[Cloudflare відповідає для сайту за DNS і більше ні за що](/uk/credits/), без\nпроксі попереду, і прямо наводить адресу сервера, бо DNS однаково повідомляє\nїї кожному, хто запитає.\n\nЧитання DNS входить і до звичайного опису інфраструктури. Серед\n[семи ролей лише для читання, що відтворюють живий хост у Markdown](/uk/portfolio/built-7-read-only-host-reporting-roles/),\nє інвентаризація провайдерів, яка читає DNS поряд із двома хмарними API та API\nвиділених серверів. Правило для всіх однакове: жоден звіт не друкує числа,\nякого його запуск не виміряв.\n\n## Де виникають проблеми\n\nЗбої DNS часто відкладені, закешовані або розділені, тож та сама назва працює в\nоднієї людини й не працює в іншої. Ось ті, що повторюються.\n\nЗміна не набуває чинності. Хтось редагує запис із TTL в одну добу й чекає, що\nнова адреса запрацює одразу, але резолвери, які закешували стару відповідь,\nвіддають її, доки не спливе їхня копія. Тихіший варіант чекає на нові назви:\nякщо назву шукали ще до появи запису, кешується й негативна відповідь, на\nстільки, скільки дозволяє `SOA` зони (RFC 2308). Знижуйте TTL перед\nзапланованими змінами і створюйте записи раніше, ніж їх хтось шукатиме.\n\nПсевдонім стоїть там, де йому не місце. RFC 1034 каже, що назва із записом\n`CNAME` не може мати жодних інших даних. Голий домен, тобто сам `example.com`,\nзавжди має записи `SOA` і `NS`, тож зона, яка дотримується стандарту, не може\nзробити корінь домену псевдонімом. Те саме правило порушує `CNAME` на піддомені,\nякому також потрібні записи `MX` чи `TXT`. Провайдери пропонують «сплощені»\nзаписи або `ALIAS` як власний обхідний шлях, і кожен поводиться трохи\nпо-своєму, тож перевірте, що саме віддає ваш.\n\nАвтентифікація пошти ламається. Кожен `include` у записі SPF спричиняє\nзапити до DNS, а RFC 7208 обмежує їхню загальну кількість десятьма. Ще один\nсервіс розсилок чи служба підтримки може виштовхнути запис за межу, і тоді\nотримувачі вважають правило постійною помилкою, а пошту, яку воно мало\nзасвідчувати, оцінюють без нього. Підраховуйте запити щоразу, коли додаєте\nнового відправника.\n\nЗапис переживає свою ціль. Піддомен через `CNAME` вказує на хмарне сховище чи\nрозміщений застосунок, які вже видалили. Якщо провайдер дозволяє будь-кому\nзайняти цю назву ресурсу, хтось сторонній може її забрати й показувати власний вміст\nпід вашим піддоменом, прикриваючись репутацією вашого домену. Видаляйте запис у\nтій самій зміні, яка прибирає те, на що він вказує.\n\nЗона живе тільки в консолі. Немає ні історії, ні рецензії, ні порівняння, тож\nвипадково видалений запис `MX` помічають, коли перестає надходити пошта, а\nпопереднє значення доводиться відновлювати з пам'яті. Регулярний експорт зони,\nа ще краще — її опис у коді, дає кожній зміні слід і шлях назад.\n\n## Що почитати далі\n\n- [RFC 1035: Domain Names, Implementation and Specification](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc1035)\n  — формати записів, синтаксис файлу зони й мережевий протокол.\n- [RFC 1034: Domain Names, Concepts and Facilities](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc1034)\n  — дерево, зони, делегування і те, як резолвери ними проходять.\n- [RFC 9499: DNS Terminology](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9499) — точні\n  визначення слів, якими користується ця сторінка.\n- [RFC 2308: Negative Caching of DNS Queries](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc2308)\n  — як довго резолвер може пам'ятати, що назви не існує.\n- [RFC 4033: DNS Security Introduction and Requirements](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc4033)\n  — що захищає DNSSEC, а чого не торкається.\n- [RFC 8484: DNS Queries over HTTPS](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc8484) —\n  запити до DNS усередині звичайного зашифрованого вебтрафіку.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/dns/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Як DNS перетворює назву на адресу, чому записи й TTL визначають, коли зміна набуде чинності, і які помилки в зоні ламають пошту та сайти.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/dns/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/dns/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/dns/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/dns/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/dns/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/dns/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке DNS?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/dns/","version":1}