{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/dom/","content_markdown":"# DOM\n\n## Що це таке\n\nDOM (Document Object Model, об'єктна модель документа) — це дерево об'єктів,\nяке браузер будує зі сторінки й тримає в пам'яті, доки сторінку відкрито.\nHTML-парсер читає розмітку, а на виході дає об'єкт документа: кожен елемент,\nкожен фрагмент тексту й кожен коментар стає вузлом, і кожен вузол знає свого\nбатька, своїх дітей і своїх сусідів. Скрипти читають і змінюють сторінку саме\nчерез це дерево, і саме з нього браузер виводить, що малювати на екрані.\n\nМодель підтримує WHATWG у стандарті DOM, який описує себе як платформно\nнейтральну модель для подій, переривання розпочатих операцій і дерев вузлів.\nНазва старша за стандарт. Спершу так називали інтерфейс, через який можна\nдістатися до документа й змінити його; сьогодні «DOM» здебільшого кажуть і про\nсаме дерево, і обидва значення живуть у щоденній мові. Стандарт HTML спирається\nна нього: HTML визначає елементи та їхню поведінку, а стандарт DOM — що таке\nвузол, елемент, атрибут і подія.\n\nДерево — не вихідний файл. HTML сторінки — це текст, що прийшов мережею. DOM —\nце те, що парсер зробив із цього тексту, обробивши кожну помилку розбору за\nправилами, які стандарт HTML розписує до дрібниць, а потім змінив кожен скрипт,\nщо встиг виконатися. Парсер зберігає подробиці, про які легко забути. Пробіли\nміж двома тегами можуть стати окремим текстовим вузлом, тож перший дочірній вузол\nелемента не завжди є першим елементом усередині нього, хоча власний приклад\nстандарту зауважує, що далеко не кожен пробільний фрагмент перетворюється на\nтекстовий вузол.\n\nВузли бувають кількох видів. У корені стоїть документ, під ним — оголошення\nтипу документа, елементи, текстові вузли й коментарі. Фрагмент документа — це\nлегкий контейнер поза деревом сторінки, тому в ньому зручно зібрати цілий блок,\nа потім вставити його одним рухом. Елемент може також мати тіньове дерево\n(shadow tree), окреме дерево, куди звичайні запити документа не дістають.\n\nСписки вузлів бувають двох типів, і різниця суттєва. Правило стандарту таке:\nколекція жива, якщо не сказано інше. `childNodes` і HTMLCollection, яку\nповертає `getElementsByClassName()`, змінюються разом із деревом.\n`querySelectorAll()` — прямо названий виняток: він повертає статичний список,\nзнімок дерева на момент виклику.\n\nТой самий стандарт описує, як рухаються події. Подію надсилають цільовому\nвузлу, і вона проходить три фази: перехоплення, коли рухається згори дерева\nвниз крізь предків цілі; саму ціль; і спливання, коли повертається вгору тими\nсамими предками. Властивість `eventPhase` показує, де подія зараз, числом 1, 2\nабо 3, а 0 означає, що подію не надсилають. Обробник, доданий через\n`addEventListener()`, приймає параметри: `once` знімає його після першого\nвиклику, `passive` обіцяє, що він не викликатиме `preventDefault()`, а `signal`\nприв'язує його до `AbortController`, тож коли контролер переривають, обробник\nзникає.\n\n## Чому це важливо\n\nКожен скрипт, що змінює сторінку, працює через DOM, хоч якою мовою і з яким\nфреймворком його написано. Фреймворк додає зверху власний шар, але те, що\nзрештою бачить читач, — це вузли саме цього дерева. Next.js описує гідратацію як\nспосіб, у який React прикріплює обробники подій до DOM, і саме так HTML,\nнадісланий із сервера, перетворюється на сторінку, що відповідає на клацання.\nКоманда, яка розуміє дерево під фреймворком, може налагоджувати те, що\nфреймворк справді зробив, а не лише те, про що його просили.\n\nУ дереві також розходяться текст і розмітка. Рядок, присвоєний `textContent`,\nзамінює дочірні вузли елемента одним текстовим вузлом і ніколи не читається як\nрозмітка. Той самий рядок, присвоєний `innerHTML`, потрапляє до HTML-парсера, а\nстандарт HTML застерігає, що за замовчуванням ці сетери нічого небезпечного не\nвичищають. Від того, яким із двох шляхів іде сторінка, залежить, чи ім'я\nвідвідувача буде показано як текст, чи виконано як код.\n\nТе, що відчуває читач, залежить не лише від дерева. Стилі вирішують, чи вузол\nвидимий, де він стоїть і чи дотягнеться до нього вказівник, а інструмент, який\nлише обходить вузли, цього не бачить. Саме в цьому проміжку автоматичні\nперевірки помиляються найчастіше, і саме тому сторінку варто перевіряти такою,\nякою її відображено, а не тільки документ, що стоїть за нею.\n\nЗрештою, DOM — це угода між сторінкою та всім, що читає її після того, як\nсервер закінчив роботу. Тести, що проклацують сторінку, розширення браузера й\nдопоміжні технології — усі починають із живого дерева. Інший бік цієї угоди\nлегко прогледіти: пошуковий робот, який не виконує JavaScript, бачить тільки\nнадісланий HTML і жодного вузла, що його скрипти додають пізніше.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nСкрипт нижче написано для цієї статті. Він заповнює список замовлень із даних,\nтримає один обробник клацань на самому списку, а не по одному на кожен пункт, і\nможе зняти цей обробник одним викликом. `openOrder` позначає те, що сторінка\nробить, коли користувач вибирає замовлення.\n\n```js\nconst list = document.querySelector(\"#orders\");\nconst controller = new AbortController();\n\nfunction render(orders) {\n  const items = orders.map((order) =\u003e {\n    const li = document.createElement(\"li\");\n    li.dataset.id = order.id;\n    li.textContent = `${order.number}: ${order.status}`;\n    return li;\n  });\n  list.replaceChildren(...items);\n}\n\nlist.addEventListener(\n  \"click\",\n  (event) =\u003e {\n    const li = event.target.closest(\"li\");\n    if (li) openOrder(li.dataset.id);\n  },\n  { signal: controller.signal },\n);\n\n// Коли подання зникає:\ncontroller.abort();\n```\n\nКожна частина має відповідник у стандарті. `createElement()` створює елемент,\nякий не має батька, доки його не вставлять. `textContent` кладе номер\nзамовлення як текст, тож статус із кутовими дужками лишається статусом.\n`replaceChildren()` прибирає старі пункти й вставляє нові за одну операцію.\nОдин обробник на списку обслуговує всі пункти, бо клацання по пункту спливає до\nсписку, а `closest()` іде від того, по чому клацнули, до найближчого `li`.\nПереривання контролера знімає обробник, і сторінці не треба зберігати\nпосилання на функцію.\n\nДерево пояснює й цілий клас дефектів, які знайшов аудит самого цього сайту. Під\nчас [перевірки доступності в серпні 2026 року](/uk/portfolio/the-accessibility-faults-your-checker-misses/)\nсайт проходив свої автоматичні правила, а проте мав одинадцять дефектів, і\nкожен стосувався того, як сторінка відображається, а не того, що написано в\nрозмітці. Вісім посилань у футері лишалися в порядку переходу клавішею Tab за\n`pointer-events`, властивістю, яка прибирає лише взаємодію з вказівником і\nнічого більше. Для всього, що читало документ, це були звичайні посилання;\nвказівник до них не діставав, а клавіатура зупинялася на кожному. Анімація,\nприв'язана до прокручування, обрізала футер на трьох сторінках. Серед чотирьох\nправил, які залишив по собі аудит, одне звучить як застереження не покладатися\nна саме дерево: «видимість треба доводити в пікселях, а не в документі».\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Цикл по живій колекції пропускає кожен другий елемент.** HTMLCollection від\n`getElementsByClassName()` жива, тож цикл, який за індексом знімає клас із\nкожного елемента, зменшує колекцію просто під собою й перескакує через кожен\nдругий. Обходьте натомість статичний список: його повертає\n`querySelectorAll()`, а `Array.from()` заздалегідь перетворює живу колекцію на\nзвичайний масив.\n\n```js\nconst pending = document.getElementsByClassName(\"pending\");\nfor (let i = 0; i \u003c pending.length; i++) {\n  pending[i].classList.remove(\"pending\"); // пропускає кожен другий\n}\n\nfor (const el of document.querySelectorAll(\".pending\")) {\n  el.classList.remove(\"pending\"); // статичний список: усі\n}\n```\n\n**Обробники накопичуються.** Подання, яке додає свої обробники під час кожного\nрендерингу й ніколи їх не знімає, запускає кожен обробник стільки разів, скільки\nбуло рендерингів: після трьох відвідин одне клацання надсилає три запити. Щоб\nзняти обробник вручну, потрібен той самий об'єкт функції, що його додали, а\nстрілкова функція, написана просто у виклику, не лишає нічого, що можна\nпередати назад. Дайте кожному поданню власний `AbortController` і передавайте\nйого `signal`, як у прикладі вище, тоді один виклик `abort()` зніме всі\nобробники подання. Для обробника, який має спрацювати лише раз, є\n`once: true`.\n\n**Текст потрапляє всередину як розмітка.** Якщо зібрати з даних рядок HTML і\nприсвоїти його `innerHTML`, дані йдуть прямо до парсера, і за замовчуванням\nніщо їх не очищує. Ім'я користувача з розміткою всередині, скажімо з тегом\nзображення й обробником помилки, з'являється на сторінці справжнім елементом\nразом з обробником. Місце тексту — у `textContent` або в текстовому вузлі,\nствореному через `createTextNode()`. Якщо розмітка справді мусить прийти з\nрядка, стандарт HTML визначає `setHTML()`, який очищує її під час розбору й\nприбирає небезпечний вміст.\n\n**Спостерігач живить сам себе.** `MutationObserver` повідомляє про зміни у\nвузлах, за якими стежить, а його функція зворотного виклику спрацьовує після\nкожної порції змін. Якщо вона сама пише в піддерево, за яким спостерігає, щоб\nдодати лічильник чи виправити клас, то створює нові записи й викликається\nзнову, і сторінка може застрягти в циклі власного виробництва. Стежте лише за\nтим, що справді потрібно, через `attributeFilter` і за можливості без\n`subtree`, перевіряйте у функції, чи зміна вже на місці, перш ніж писати, або\nвикликайте `disconnect()` перед записом і `observe()` після нього.\n\n## Що почитати далі\n\n- [DOM Standard](https://dom.spec.whatwg.org/) — визначення WHATWG для вузлів,\n  дерев, живих і статичних колекцій, подій, `AbortController` і\n  `MutationObserver`.\n- [Parsing HTML documents](https://html.spec.whatwg.org/multipage/parsing.html)\n  — як HTML-парсер перетворює потік символів на об'єкт документа, разом з\n  обробкою помилок розбору.\n- [Dynamic markup insertion](https://html.spec.whatwg.org/multipage/dynamic-markup-insertion.html)\n  — `innerHTML`, `setHTML()` і `setHTMLUnsafe()` та які з них очищують\n  розмітку.\n- [Server and Client Components](https://nextjs.org/docs/app/getting-started/server-and-client-components)\n  — пояснення гідратації від Next.js: HTML із сервера, а потім обробники подій,\n  прикріплені до DOM.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/dom/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Дерево вузлів, яке браузер будує з HTML: що визначає стандарт DOM, живі й статичні колекції, шлях подій і чотири типові пастки для скриптів.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/dom/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/dom/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/dom/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/dom/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/dom/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/dom/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке DOM?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/dom/","version":1}