GitLab

Що це таке

GitLab — це єдиний застосунок, побудований довкола git-репозиторіїв:
він зберігає код і додає до нього merge request для рев'ю, issues
для планування та вбудовану систему CI/CD, яка збирає, тестує й
розгортає з того самого місця. Від інших його відрізняє вибір того,
де він працює. Той самий продукт доступний як GitLab.com, сервіс,
який GitLab веде сам; як GitLab Self-Managed, який встановлюють на
власні сервери; і як GitLab Dedicated, окремий екземпляр для одного
клієнта, який GitLab розміщує й обслуговує в регіоні AWS, обраному
цим клієнтом.

Під усім цим лежить звичайний git. Кожен проєкт — це
git-репозиторій, який можна клонувати, надсилати в нього зміни й
отримувати їх звичними командами, а історія в клоні повна. Усе, що
GitLab додає зверху, від обговорень під час рев'ю та issues до
результатів конвеєрів і прав доступу, зберігає сам GitLab поза
репозиторієм, і клон нічого з цього не несе.

Merge request — це назва, яку GitLab дає запропонованій зміні, що
чекає на злиття; інші платформи називають ту саму ідею pull request.
Документація описує його як центральне місце, де переглядають код,
ведуть обговорення і відстежують зміну. На одній сторінці видно
опис, зміни в коді з коментарями до окремих рядків, стан конвеєрів
CI/CD, звіти про те, чи можна зміну злити, і список комітів. Merge
request можна пов'язати з issue, і тоді він автоматично закриє це
issue під час злиття. Усталено основну гілку проєкту, зазвичай main,
захищено, і зливати в неї можуть лише люди з роллю Maintainer або
вищою.

Систему CI/CD налаштовують у файлі `.gitlab-ci.yml` у корені
проєкту. Він визначає етапи, завдання та скрипти, з яких складається
конвеєр: етапи задають порядок, наприклад збирання, потім тести,
потім розгортання, а завдання — це роботи, які виконуються на
кожному етапі. Завдання виконує GitLab Runner, окрема програма,
написана мовою Go й поширювана як один бінарний файл. Runner
під'єднується до екземпляра GitLab, чекає на завдання, виконує кожне
просто на машині, у контейнері Docker або на віддаленому сервері
через SSH і повідомляє результат назад.

Чому це важливо

Більшість того, що команда розробників робить між написанням коду та
його випуском, може відбуватися в одному екземплярі GitLab: код,
рев'ю, конвеєр, що його тестує, issue, у якому про нього попросили,
і запис про те, хто що схвалив. Один застосунок означає один набір
облікових записів і прав, одне місце для пошуку і зв'язки, які
тримаються між issue, merge request, що його закрив, і конвеєром, що
зміну перевірив.

Можливість вести GitLab самостійно — причина, через яку багато
організацій узагалі його обирають. Коли код має лишатися на власній
інфраструктурі компанії через договір, регулятора чи внутрішні
правила, хостинговий сервіс відпадає, а GitLab можна встановити
всередині тієї мережі, яка має цей код берегти. Документація вважає
це повноцінним сценарієм: вона публікує еталонні архітектури для
встановлень на 1 000–50 000 користувачів, поруч із пакетом для Linux
і Helm-чартом для Kubernetes.

Цей контроль має ціну, і платять її роботою з експлуатації, а не
лише ліцензіями. Вести GitLab самостійно означає підібрати для нього
сервер, підтримувати в доброму стані базу PostgreSQL і сховище Redis
або Valkey, виділити машини для runner-ів, робити резервні копії, з
яких справді можна відновитися, і проходити оновлення в тому
порядку, якого вимагає проєкт. Хостингові варіанти передають цю
роботу GitLab; самостійний лишає її вам.

Як це виглядає на практиці

Робота компанії стикалася з GitLab з обох боків.

Протягом кількох років роботи з даними практики CI/CD на основі
GitHub і GitLab, де саму автоматизацію забезпечували Bash і Python,
замінили ручні кроки і в аналізі даних, і в розробці. Шлях роботи
від розробки до постачання стандартизували, щоб він щоразу був
однаковим, а не вигадувався заново для кожного проєкту, а
аналітичний напрям, який довго вважали окремим і більш ручним
світом, увійшов у той самий конвеєр, що й розробка. Сторінка називає
приблизно

4 000 заощаджених годин і більш узгоджені результати постачання, бо
роботу більше не виконували щоразу трохи по-різному.

Власний код компанії показує інший бік самостійного хостингу. Після
відмови від стороннього хостингового сервісу його перенесли на
форджу, яку компанія обслуговує сама: це один бінарний файл,
орієнтований насамперед на SSH, без адміністративного вебінтерфейсу,
обрану за принципом: що менше інтерфейсу, то менше треба захищати.
Ця форджа ділить хост публічних сервісів із 512 МБ пам'яті, з яких
близько 464 МБ придатні до використання, з вебсервером для семи
доменів, onion-сервісом Tor, сервером Gemini, сервером Gopher і
блокуванням спроб вторгнення. Автоматизацію резервного копіювання
реалізовано окремо; реалізація автоматизації не означає наявності
активних резервних копій.

Жодна з цих двох сторінок не згадує GitLab, і подальше порівняння —
власна арифметика цієї статті. GitLab називає 8 ГБ пам'яті
мінімумом, з яким може працювати встановлення на одному вузлі; увесь
той сервер має шістнадцяту частину цього обсягу. Вести GitLab
самостійно означає мати сервер, розрахований на GitLab, а невелика
форджа з однією метою — інший шлях тримати код на власних машинах.

Мінімальний файл конвеєра показує форму налаштувань CI/CD: два
етапи, що виконуються по черзі, і по одному завданню в кожному:

```yaml
stages:
    - build
    - test

build-site:
    stage: build
    script:
        - make build

run-tests:
    stage: test
    script:
        - make test
```

Де виникають проблеми

  * Малий сервер сповільнює весь екземпляр. Документація GitLab
називає 16 ГБ пам'яті базовим рівнем для встановлення на одному
вузлі, а 8 ГБ — найменшим обсягом, з яким воно може працювати в
середовищі з обмеженою пам'яттю. Вона також попереджає, що swap може
суттєво знизити продуктивність під навантаженням, і просить вимикати
swap, де це можливо, або дати стільки пам'яті, щоб GitLab ніколи ним
не користувався.

  * Резервна копія відновлюється в екземпляр, що не може прочитати
власні дані. Команда резервного копіювання не включає каталог
конфігурації `/etc/gitlab`, а з ним і `gitlab-secrets.json` — ключі,
що розшифровують зашифровані значення в базі даних. Без цього файлу
ці значення у відновленій базі лишаються замкненими. Документація
просить робити резервну копію конфігурації окремо, щонайменше
`gitlab-secrets.json` і `gitlab.rb`.

  * Оновлення перескакує через обов'язкову зупинку. Шляхи оновлення
містять обов'язкові зупинки, тобто версії, які треба встановити
перед будь-якою пізнішою, і починаючи з GitLab 17.5 вони припадають
на x.2, x.5, x.8 і x.11. Фонові міграції кожної зупинки мають
завершитися до початку наступного оновлення, тож екземпляр, що
відстав на кілька версій, наздоганяє їх по одній зупинці за раз.

  * Кероване сховище даних виявляється непідтримуваним. PostgreSQL —
єдина підтримувана база даних. Redis або Valkey зберігає сесії та
фонові задачі й має бути окремим самостійним екземпляром: Redis
Cluster і serverless-варіанти Redis і Valkey не підтримуються.
Керований хмарний сервіс дозволено, якщо він саме самостійного типу.

  * Конвеєри чекають на машини, які ніхто не запланував. GitLab.com
надає готові runner-и, а на самостійному екземплярі адміністратор
сам забезпечує й обслуговує інфраструктуру, де виконуються завдання
CI/CD, зокрема стежить, щоб runner-и мали достатньо потужності для
навантаження організації. Завантажена команда з одним малим
runner-ом стоїть за ним у черзі.

Що почитати далі

  * GitLab Docs — повна документація про використання, встановлення
та адміністрування GitLab.

  * Installation requirements — пам'ять, процесор, сховище та
підтримувані версії PostgreSQL і Redis.

  * Back up GitLab — що містить резервна копія, чого в ній немає і
як зберігати секрети поруч із нею.

  * Upgrade paths — обов'язкові зупинки оновлення і чому фонові
міграції мають завершитися між ними.

  * Get started with GitLab CI/CD — файл `.gitlab-ci.yml`, етапи,
завдання й конвеєри.

  * GitLab Runner — програма, що виконує завдання, і способи, якими
вона може їх виконувати.

hЦя сторінка у вебі	URL:https://engineer.company/uk/glossary/gitlab/	engineer.company	70
