GitOps

Що це таке

GitOps — це спосіб експлуатації програмних систем, за якого бажаний
стан системи записано як декларації в Git, а програмні агенти
підтримують відповідність робочої системи цим деклараціям. Назву в
українській вживають без перекладу. Ніхто не змінює продакшн вручну
чи скриптом із ноутбука. Зміна — це коміт, а агент усередині
середовища помічає новий коміт і приводить систему у відповідність
до нього. Проєкт OpenGitOps формулює цю ідею як чотири принципи;
версію 1.0.0 принципів опублікувала 8 жовтня 2021 року робоча група
GitOps Working Group, яка наглядає за проєктом.

Принципи вимагають, щоб бажаний стан був декларативним,
версіонованим і незмінним, автоматично витягнутим і безперервно
узгоджуваним. Декларативний означає, що файли описують, якою має
бути система, а не команди, які до цього ведуть. Версіонований і
незмінний означає, що збережену версію ніколи не редагують, лише
заміняють новою, а вся історія зберігається. Автоматично витягнутий
означає, що програмні агенти самі забирають декларації з джерела.
Безперервно узгоджуваний означає, що агенти постійно спостерігають
за фактичним станом і намагаються застосувати бажаний; глосарій
проєкту уточнює, що безперервність означає, що робота не
припиняється, а не що вона відбувається миттєво.

Дві межі в цьому глосарії легко пропустити. Git, від якого походить
назва, — канонічний приклад сховища стану, але підходить будь-яке
сховище, яке зберігає незмінні версії й забезпечує контроль доступу
та аудит змін бажаного стану. А бажаний стан — це конфігурація,
потрібна, щоб відтворити систему, і зазвичай він не охоплює
постійних даних на кшталт вмісту бази даних. GitOps може
перебудувати машини, на яких працює база даних, але не рядки в ній.

Чому це важливо

Від звичайного конвеєра розгортання GitOps відрізняє те, що саме
запускає роботу. Глосарій OpenGitOps протиставляє традиційний CI/CD,
де автоматизацію здебільшого запускають наперед задані тригери,
підходу GitOps, де узгодження починається щоразу, коли фактичний
стан розходиться з задекларованим. Розбіжність може прийти з
будь-якого боку: новий коміт змінює те, чого хочуть, або робоча
система дрейфує від задекларованого. Конвеєр, який один раз виконав
`kubectl apply`, нічого не знає про те, що сталося потім.
Документація Kubernetes зазначає, що декларативний apply зберігає
зміни, записані безпосередньо в живі об'єкти, не переносячи їх назад
у конфігураційні файли, тож файли й кластер можуть непомітно
розійтися. Агент, який узгоджує стан, помічає розбіжності обох
видів.

Другий виграш стосується доступу. Документація Argo CD звертає
увагу, що з автоматичною синхронізацією конвеєрам CI/CD більше не
потрібен прямий доступ до API-сервера Argo CD, щоб розгортати:
конвеєр робить коміт і надсилає його в репозиторій. Конвеєру
потрібне право запису в репозиторій, а не в кластер, а саме в
репозиторії зміни й так проходять рецензування.

Третій виграш — історія. Оскільки бажаний стан версіонований і
незмінний, журнал репозиторію стає записом кожної задуманої зміни:
що змінилося, хто це зробив і коли. Повернутися назад означає
вибрати попередню версію, і Argo CD серед своїх можливостей називає
відкат до будь-якої конфігурації, зафіксованої в Git. Після
інциденту ця історія відповідає на перше запитання, що саме
змінилося, і нікому не доводиться відновлювати це з історії оболонки
та пам'яті.

Як це виглядає на практиці

Flux і Argo CD — два агенти, які втілюють цей підхід на Kubernetes.
Argo CD описує себе як декларативний інструмент безперервної
доставки для Kubernetes, побудований на GitOps, а Flux називає свій
набір контролерів і API GitOps Toolkit. Візьмімо команду, яка тримає
маніфести продакшну в репозиторії з назвою fleet. Два об'єкти Flux
пов'язують із ним кластер: перший повідомляє source controller у
Flux, де лежить репозиторій і як часто його забирати, а другий
повідомляє kustomize controller, який каталог застосовувати і як
часто звіряти з ним кластер.

```yaml
apiVersion: source.toolkit.fluxcd.io/v1
kind: GitRepository
metadata:
  name: fleet
  namespace: flux-system
spec:
  interval: 5m
  url: https://git.example.com/platform/fleet.git
  ref:
    branch: main
i---		engineer.company	70
apiVersion: kustomize.toolkit.fluxcd.io/v1
kind: Kustomization
metadata:
  name: production
  namespace: flux-system
spec:
  interval: 10m
  sourceRef:
    kind: GitRepository
    name: fleet
  path: "./production"
  prune: true
  timeout: 1m
```

Простежмо одну зміну. Інженерка зливає pull request, який переводить
сервіс на новий тег образу. Source controller забирає гілку кожні
п'ять хвилин і під час наступного забирання бачить нову ревізію.
Нову ревізію джерела обробляють одразу, а не на наступному
інтервалі, тож kustomize controller збирає маніфести з
`./production` і застосовує їх. Решту документація Flux описує саме
для цієї пари об'єктів. Кожні десять хвилин, як задає інтервал,
`Kustomization` виконує пробний server-side apply, щоб виявити й
виправити дрейф, тож колега, який змінить той самий об'єкт через
`kubectl edit`, побачить, що зміну скасовано. Оскільки `prune`
увімкнено, об'єкт, чий маніфест прибрали з каталогу, буде видалено з
кластера з наступною ревізією. Відкат — це `git revert` і злиття,
які проходять тим самим шляхом, що й будь-яка інша зміна.

Argo CD робить ту саму роботу через ресурс `Application`, але з
іншими типовими налаштуваннями. Одна сторінка його документації
каже, що він опитує репозиторії кожні три хвилини; інша, про
автоматичну синхронізацію, називає інтервал 120 секунд плюс
випадковий зсув до 60 секунд, тобто не більше трьох хвилин. Коли
живий стан відрізняється від цільового стану в Git, застосунок
позначається як OutOfSync, і з увімкненою автоматичною
синхронізацією Argo CD його синхронізує. Проте за замовчуванням
автоматична синхронізація не видаляє того, що зникло з Git, і не
реагує на зміни, зроблені безпосередньо в кластері. Прибирання і
самовідновлення — окремі перемикачі, `prune` і `selfHeal`, і обидва
спочатку вимкнені.

Той самий підхід працює й поза Kubernetes. Робота над зоною DNS із
20 записів, узгодженою з API провайдера, виконана у серпні 2026
року, перетворила записи, що жили у вебконсолі провайдера, на
декларацію в репозиторії. Одна точка входу узгоджує декларацію з
провайдером; інша, яка запускається лише на явний запит, тільки
проводить аудит і показує різницю, нічого не змінюючи. Сторінка
називає аудит частиною, якою користуються найчастіше, бо знати
різницю потрібно частіше, ніж її усувати. Якщо міряти чотирма
принципами, це перші два: зону задекларовано й версіоновано.
Сторінка не описує агента, який сам забирає декларацію і застосовує
її, тож на два останні принципи робота не претендує. Це також добрий
аргумент на користь того, щоб починати там, де за замовчуванням
починає Argo CD: спершу показати розбіжність, а вже потім дозволяти
щось її виправляти.

Де виникають проблеми

Секрети відкритим текстом у Git. Репозиторій, у якому лежить увесь
бажаний стан, спокушає покласти туди й паролі, а історія зберігає їх
і після видалення. Документація Flux вважає небезпечним тримати
секрети Kubernetes у Git відкритим текстом або в base64, хоч би якою
була видимість репозиторію чи обмеження доступу до нього. Секрети
треба шифрувати до коміту. Flux розшифровує їх за допомогою SOPS, з
age, OpenPGP або хмарною службою керування ключами, що
налаштовується через `.spec.decryption`; шифруйте лише поля `data` і
`stringData`, бо `metadata`, `kind` і `apiVersion` мають лишатися
читабельними. Документація Argo CD наполегливо радить інший шлях:
заповнювати секрети в цільовому кластері інструментом на кшталт
Sealed Secrets, External Secrets Operator чи Secrets Store CSI
Driver, а не вставляти їх, поки Argo CD генерує маніфести. Від
останнього вона застерігає, зокрема тому, що Argo CD зберігає
згенеровані маніфести незашифрованими у своєму кеші Redis.

Термінове виправлення, яке не тримається, або дрейф, який нікуди не
зникає. Тут два інструменти за замовчуванням поводяться по-різному.
У Flux зміну, зроблену через `kubectl edit`, `patch` чи `delete`,
швидко скасовують, і це правильно, доки хтось не внесе термінове
виправлення вручну під час простою і не побачить, як воно зникає. В
Argo CD зміна, зроблена безпосередньо в кластері, не запускає
автоматичної синхронізації, якщо не ввімкнено самовідновлення, тож
дрейф може лишатися скільки завгодно з позначкою OutOfSync. Рішення
однакове для обох: робіть зміну в Git або відкрито призупиняйте
узгодження. Поле `.spec.suspend` у Flux зупиняє застосування нових
ревізій і призупиняє виправлення дрейфу, доки його знову не
встановлять у false. Для поля, яким володіє інший контролер, як-от
кількість реплік у `Deployment`, якою керує автомасштабувальник,
поле `.spec.ignore` у Flux приймає шляхи JSON Pointer на кшталт
`/spec/replicas`, і два контролери перестають перезаписувати один
одного. Відкочуйтеся теж через Git: Argo CD відмовляє у відкаті
застосунку, для якого ввімкнено автоматичну синхронізацію.

Видалено в Git, але досі працює. Прибрати маніфест означає прибрати
декларацію, а не об'єкт. Автоматична синхронізація Argo CD не
видаляє ресурси, яких більше немає в Git, якщо не ввімкнено
прибирання, а Flux видаляє їх, лише коли `.spec.prune`, поле, яке
має задати кожна `Kustomization`, дорівнює true. Якщо лишити його
вимкненим, кластер поступово заповнюється об'єктами, яких ніхто не
декларує. Увімкніть його і позначте ті кілька об'єктів, що мають
пережити свій маніфест, міткою або анотацією
`kustomize.toolkit.fluxcd.io/prune: disabled`. Argo CD має
запобіжник, який варто зберегти: автоматична синхронізація з
прибиранням не залишить застосунок зовсім без ресурсів, якщо не
задано `allowEmpty`, і це не дає хибному коміту, який спорожнив
каталог, спорожнити й кластер.

Злиття, яке чекає на наступне опитування. Агент, що забирає зміни за
таймером, обмінює швидкість на незалежність: Argo CD називає своїм
періодом опитування три хвилини, а Flux бачить коміт під час
наступного забирання джерела. Обидва приймають вебхук від
Git-сервера, щоб скоротити очікування. Argo CD приймає його на
ендпоінті `/api/webhook`, а Flux використовує ресурс `Receiver`,
який перетворює подію push на узгодження перелічених у ньому джерел.
Спільний секрет для вебхука в Argo CD необов'язковий, бо корисне
навантаження лише запускає оновлення, але документація радить
задавати його, коли Argo CD доступний публічно, щоб запобігти
розподіленим атакам на відмову в обслуговуванні. Flux генерує
унікальний шлях вебхука з назви ресурсу, простору імен і секретного
токена, а для GitHub перевіряє HMAC-підпис корисного навантаження.

Git стає залежністю продакшну. Якщо агент забирає зміни з
Git-сервера, збій Git зупиняє будь-яку зміну, зокрема й виправлення.
Варіант Flux на основі OCI, який проєкт називає Gitless GitOps,
лишає Git інтерфейсом, у якому працюють люди, але змушує кластер
забирати версіоновані артефакти з реєстру контейнерів, тож, за
словами документації Flux, Git-сервер перестає бути залежністю
продакшну. Хоч би з якого джерела читав агент, забезпечте йому
доступність, якої ви чекаєте від продакшну, бо під час збою це
єдиний шлях, яким може пройти зміна.

Що почитати далі

  * OpenGitOps — чотири принципи GitOps у версії 1.0.0 від GitOps
Working Group.

  * GitOps Glossary v1.0.0 — визначення, на яких стоять принципи:
бажаний стан, дрейф, узгодження і сховище стану.

  * Automated Sync Policy — автоматична синхронізація в Argo CD з
перемикачами прибирання, самовідновлення і порожніх застосунків, а
також те, коли запускається кожна синхронізація.

  * Kustomization — API Flux для застосування каталогу маніфестів:
інтервал, prune, suspend, ignore і розшифрування через SOPS.

  * Secret Management — чому Argo CD радить заповнювати секрети в
цільовому кластері, а не під час генерування маніфестів.

  * Declarative Management of Kubernetes Objects Using Configuration
Files — як `kubectl apply` і `kubectl diff` працюють із каталогом
конфігураційних файлів і що apply робить зі змінами в живих
об'єктах.

hЦя сторінка у вебі	URL:https://engineer.company/uk/glossary/gitops/	engineer.company	70
