{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/host/","content_markdown":"# Хост\n\n## Що це таке\n\nХост — це комп'ютер на кінці мережевого шляху: машина, якій адресовано трафік і\nвід якої він іде, на відміну від маршрутизаторів і комутаторів, що лише\nпередають його далі. Інженери кажуть також _хост-машина_, ім'я, на яке вона\nвідгукується, називають _ім'ям хоста_ (hostname), а у віртуалізації говорять про\nфізичний хост, на якому працюють гостьові машини. _Хостити_ щось, як у слові\n«хостинг», означає запускати це на такій машині.\n\nВизначення хоста в інтернеті датоване жовтнем 1989 року. RFC 1122, документ із\nвимогами до інтернет-хостів, називає хост-комп'ютер, або просто хост, кінцевим\nспоживачем послуг зв'язку, машиною, яка зазвичай виконує прикладні програми від\nімені своїх користувачів. Він відповідає тому, що модель OSI називала кінцевою\nсистемою. Мережі між хостами з'єднують шлюзи, які сьогодні називають\nмаршрутизаторами. Той самий документ охоплює все від хостів з одним призначенням\nдо хостів повного обслуговування, а хост із кількома мережевими інтерфейсами\nназиває multihomed.\n\nМежу між хостом і маршрутизатором проводить поведінка, а не залізо. RFC 1122\nкаже, що будь-який хост, який пересилає датаграми, створені іншим хостом, діє як\nшлюз, вимагає перемикача, що вимикає функцію шлюзу, і вимагає, щоб цей перемикач\nза замовчуванням стояв у положенні «вимкнено». Хост із двома мережевими\nінтерфейсами сам по собі пересилати не починає. Ноутбук, телефон, принтер,\nорендована віртуальна машина й контейнер із власною адресою — усе це хости.\n\nГлосарій NIST тримає два визначення поруч. Одне зараховує сюди будь-який\nапаратний пристрій, що має вихід у мережу. Друге, з настанов щодо захисту\nвебсерверів, каже, що сервер є хостом для своїх клієнтів і що клієнтська станція\nтеж хост, бо вона є джерелом інформації для мережі, на відміну від\nмаршрутизатора чи комутатора, які спрямовують трафік. Саме тут корисна\nпротилежність до слова «сервер». Сервер — це роль, яку виконує програма,\nвідповідаючи на запити. Хост — це машина, байдуже, відповідає вона комусь чи ні.\nОдин хост може тримати багато серверів, а ноутбук, на якому не працює жоден, усе\nодно хост.\n\nХост збирає імена. Супутній документ, RFC 1123, установив правила для імен\nхостів: першим символом може бути літера або цифра, програмне забезпечення хоста\nмусить обробляти імена завдовжки до 63 символів; підтримка імен завдовжки\nдо 255 символів рекомендована, а скрізь, де користувач може ввести ім'я хоста, має спрацьовувати й\nадреса в десятковому записі з крапками. Понад це DNS може спрямувати на одну\nадресу скільки завгодно імен, а HTTP дає клієнтові сказати, яке з них йому\nпотрібне, у полі `Host` кожного запиту, тож один хост може відповідати за багато\nсайтів.\n\n## Чому це важливо\n\nХост — одиниця, якою рахує експлуатація. Інвентарі перелічують хости, моніторинг\nстежить за хостами, правила брандмауера й списки доступу називають їх, а хмарні\nпровайдери виставляють за них рахунки щогодини чи щомісяця. План, що каже\n«додати хост», конкретний так, як «додати потужності» не буває ніколи: він\nозначає ще одну машину, яку треба створити, назвати, оновлювати, резервно\nкопіювати й оплачувати.\n\nЦе також одиниця компрометації. Хто контролює хост, той контролює кожну серверну\nпрограму на ньому, кожен ключ на його диску й кожне з'єднання, яке він може\nвідкрити. Те, що тримає хост, визначає ціну його втрати, і тому уважні оператори\nдля кожного хоста окремо вирішують, які секрети, які дані й які мережеві шляхи\nвін отримає, і не дають йому більшого.\n\nІ саме тут сходяться імена. Ту саму машину знають за ім'ям в інвентарі, за\nім'ям, яким вона називає себе сама, за DNS-іменами, що вказують на її адресу, і\nза іменами в запитах, які вона отримує. Коли вони збігаються, рядок журналу,\nсповіщення й звернення в підтримку ведуть до однієї й тієї самої машини. Коли\nвони розходяться, людина, яку підняли вночі, витрачає перші хвилини інциденту на\nпошук машини.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nЕксплуатаційна робота цього сайту ставиться до хоста як до того, що будують із\nкоду й наділяють власними секретами. Коли платформі знадобилася друга машина в\nіншого провайдера, зробили так, що\n[другий хост можна створити або повторно підхопити з репозиторію](/uk/portfolio/provisioned-a-second-server-from-code/).\nПершу машину створили вручну, а брандмауер додали згодом, і так лишається\nпроміжок часу, коли щойно створений хост зі стандартною політикою паролів\nдоступний з інтернету. Роль, що створює другу, підхоплює наявну машину замість\nтого, щоб її дублювати, тож повторний запуск безпечний, а в її власному файлі\nзаписано тип інстансу, регіон, характеристики й щомісячну вартість у євро, бо це\nєдина роль у репозиторії, що витрачає гроші.\n\nПерехід від одного хоста до двох потім виявив кожне значення, записане з\nприпущенням, що хост завжди буде один.\n[Кожен операційний секрет став словником, де ключем є хост](/uk/portfolio/split-every-operational-secret-per-host/).\nСторінка наводить дві причини, чому спільне використання було хибним. Dead man's\nswitch, спільний для двох хостів, сповіщає рідше, ніж два окремі перемикачі, а\nне частіше: поки бодай один хост надсилає сигнали, перевірка лишається зеленою,\nнавіть коли другий не працює. А спільна парольна фраза резервних копій пов'язує ризики розкриття даних хостів. Окремі\nрепозиторії restic можуть мати різні головні ключі навіть з однаковою парольною фразою, але той,\nхто отримає її та зможе прочитати зашифровані дані й файли ключів обох репозиторіїв, зможе відкрити\nобидва. Наявний хост внесли в усі\nчотири словники з його репозиторієм і з обома перемикачами порожніми, і сторінка\nназиває це правдивим станом.\n\nДля відвідувача це слово означає щось менше: ім'я, до якого звертається браузер.\nСторінка про безпеку пропонує читачеві\n[відкрити панель мережі в браузері й порахувати хости](/uk/security/) і каже, що\nвін один і що він належить самому сайту.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Хост починає пересилати трафік, який мав лише отримувати.** Контейнерні мережі\nй програми VPN вмикають пересилання IP, і відтоді хост маршрутизує між своїми\nінтерфейсами. Документація Docker, наприклад, каже, що під час запуску він\nвмикає обидва параметри, наведені нижче, а потім відкидає переслані пакети, якщо\nїх не приймає якесь правило. Там, де пересилання ввімкнене без такого правила,\nправила брандмауера, написані для трафіку, адресованого хостові, не чіпають\nтрафік, що проходить крізь нього, і мережа за ним стає досяжною шляхом, якого\nніхто не малював. Прочитайте перемикачі й свідомо напишіть правила пересилання\nскрізь, де вони показують `1`:\n\n```sh\nsysctl net.ipv4.ip_forward net.ipv6.conf.all.forwarding\n```\n\n**Імена суперечать одне одному.** Інвентар каже одне, машина називає себе так,\nяк вирішив образ провайдера, у DNS третє ім'я, а в TLS-сертифікаті четверте.\nТоді кожне сповіщення приходить з іменем, яким ніхто не користується. Беріть\nвласне ім'я машини з того самого джерела, що й інвентар і DNS-записи, і\nзадавайте його під час створення хоста, а не тоді, коли хтось це помітить.\n\n**Сервер відповідає на будь-яке ім'я хоста, яке йому надіслали.** Поле `Host`\nприходить від клієнта, і сервер, що відповідає на невідомі імена сайтом за\nзамовчуванням, будує посилання, переспрямування й кешовані сторінки з імені, яке\nвибрав зловмисник. RFC 9110 застерігає, що це поле часто стає ціллю шкідливих\nпрограм, які намагаються отруїти спільний кеш або переспрямувати запит на\nнепередбачений сервер. Відповідайте лише на ті імена, які хост справді\nобслуговує, відхиляйте решту й будуйте абсолютні посилання з конфігурації, а не\nіз запиту.\n\n**Клоновані хости мають одну ідентичність на всіх.** Машина, скопійована з\nобразу, несе все, що було в образі: SSH-ключі хоста, токени, часом парольну\nфразу резервних копій. Тоді клієнти вже не можуть відрізнити копії одну від\nодної, а один витік відчиняє кожну з них. Генеруйте ключі хоста під час першого\nзавантаження, не кладіть секрети в образи й давайте кожному хостові власний\nзапис скрізь, де задається секрет.\n\n## Що почитати далі\n\n- [host — NIST CSRC Glossary](https://csrc.nist.gov/glossary/term/host) — обидва\n  визначення, зокрема те, що протиставляє хости маршрутизаторам і комутаторам.\n- [RFC 1122: Requirements for Internet Hosts, Communication Layers](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc1122.html)\n  — визначення хоста 1989 року, multihoming і пересилання, яке за замовчуванням\n  вимкнене.\n- [RFC 1123: Requirements for Internet Hosts, Application and Support](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc1123.html)\n  — правила для імен хостів та їхньої довжини в розділі 2.1.\n- [RFC 9110, HTTP Semantics: Host and :authority](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9110.html#section-7.2)\n  — як один сервер розрізняє багато імен хостів і чому це поле стає ціллю.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/host/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Що таке хост у мережі, чим він відрізняється від маршрутизатора й від сервера, звідки в нього кілька імен і чому кожен хост має власні секрети.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/host/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/host/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/host/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/host/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/host/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/host/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке хост?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/host/","version":1}