HTML

Що це таке

HTML, скорочення від HyperText Markup Language, яке досі часто
називають HTML5, є простим текстовим форматом, у якому надходить
кожна вебсторінка: це вміст, обгорнутий у теги, що кажуть, чим є
кожна частина, щоб браузер міг відрізнити заголовок від абзацу,
посилання від пункту списку, а поле форми від його підпису.

Браузер читає цей текст згори донизу й будує з нього дерево
елементів, Document Object Model, або DOM. Саме це дерево оформлюють
таблиці стилів, змінюють скрипти й озвучують екранні читачі.
Розподіл праці у вебі давній і досі тримається: HTML каже, чим щось
є, CSS каже, як воно виглядає, а JavaScript каже, що воно робить,
коли його торкаються. Елемент на кшталт `<nav>`, `<button>` чи
`<h2>` несе значення, з яким може працювати кожен із цих читачів.
Справжній елемент `<button>` отримує фокус клавіатури, роль, яку
оголошують допоміжні технології, і спрацьовує від Enter або пробілу
без жодного рядка додаткового коду.

Мова починалася як спосіб семантично описувати наукові документи, а
виросла в шар, що лежить під майже кожним застосунком із
вебінтерфейсом. Перші п'ять років, 1990–1995, вона розвивалася в
CERN, а потім в IETF; HTML 3.2 завершили у W3C 1997 року, а невдовзі
з'явився HTML4. Роками W3C і WHATWG вели окремі тексти, що дедалі
більше розходилися, аж поки 2019 року не домовилися працювати над
одним: HTML Living Standard, який підтримує WHATWG і реалізують усі
основні браузерні рушії. Номера версії він не має. На запитання «це
HTML5?» стандарт коротко відповідає «так» і називає цей термін
модним словом для сучасної вебплатформи, а не назвою випуску.

Де HTML стоїть поруч із тим, із чим його найчастіше порівнюють?
Markdown є скороченим записом, який інструмент збирання перетворює
на HTML. PDF прив'язує макет до друкованої сторінки, тоді як HTML
перетікає під будь-який екран, на який потрапляє. XHTML є тим самим
словником, записаним за суворішими правилами XML. Шаблони JSX, Jinja
і Hugo є способами створювати HTML, і те, що від кожного з них
доходить до браузера, однаково є HTML. Команда, яка зважує сайт
ручної роботи проти конструктора сайтів, обирає, хто писатиме
розмітку, а не те, чи буде вона взагалі.

Чому це важливо

Мало хто обирає HTML свідомо. Він з'являється таким, яким його видає
фреймворк, конструктор сторінок чи система керування вмістом.
Справжній вибір полягає в тому, чи буде ця розмітка частиною роботи,
яку хтось перевіряє, чи побічним продуктом, якого ніхто не читає, і
наслідки цього вибору проявляються в трьох місцях.

Перше: хто зможе користуватися сторінкою. Допоміжні технології
читають дерево, а не дизайн. Користувач екранного читача рухається
сторінкою за заголовками й орієнтирами; користувач клавіатури
переходить табуляцією від одного посилання чи елемента керування до
наступного. Стилізований `<div>` з обробником кліку виглядає як
кнопка для зрячого користувача миші і є звичайним текстом для двох
інших. Вимоги доступності, як-от WCAG, здебільшого сформульовано
щодо того, що відкриває розмітка, тож виконати їх після запуску
зазвичай означає переписати шаблони, а не підправити кольори.

Друге: як довго проживе вміст. Браузери досі відкривають сторінки,
написані в

1990-х, бо зворотна сумісність є одним із принципів, за якими
підтримують стандарт. Фреймворки змінюються що кілька років. Вміст у
чистому, валідному HTML можна перенести в іншу систему,
заархівувати, конвертувати в інші формати чи переоформити, не
переписуючи. Вміст, похований у вкладених обгортках конструктора
сторінок, зазвичай доводиться копіювати вручну.

Третє: швидкість і охоплення. Сторінку, яку сервер надсилає
повністю, можна малювати в міру надходження байтів. Застосунок, що
надсилає майже порожню оболонку й будує документ у JavaScript,
змушує кожного читача чекати на скрипт, а все, що читає сторінку без
його виконання, від попереднього перегляду посилання до багатьох
краулерів, бачить лише оболонку. Для продукту за логіном, де суть
саме у взаємодії, такий обмін може бути виправданим. Для
маркетингових сторінок, документації й усього, що мають знаходити
через пошук, готовий HTML є дешевшим варіантом за замовчуванням.

Ціна всіх трьох однакова й невелика: людина в команді, яка читає
HTML так само уважно, як код. Семантична розмітка майже нічого не
коштує, коли її пишуть одразу, і коштує дуже дорого, коли її додають
заднім числом.

Як це виглядає на практиці

Найпростіший приклад під рукою дає цей сайт. Його сторінка подяк
перелічує, що доходить до браузера відвідувача: HTML, одна таблиця
стилів, локальні вебшрифти, зображення, без виконуваного JavaScript.
Кожну сторінку повністю записано як файл на диску ще до того, як її
хтось запросить, а не зібрано з шаблону на кожен запит. Шлюз якості
сайту перевіряє цей HTML за допомогою vnu і вважає кожне
повідомлення помилкою, а та сама сторінка посилається на валідатор
розмітки W3C, який використовує той самий рушій для перевірки
відповідності живому стандарту, тож читач може перевірити твердження
сам.

Попередня клієнтська робота підходила до HTML з іншого боку. У
тридцяти вебсайтах, побудованих за готовими візуальними дизайнами
файли Photoshop перетворено на HTML вручну. Стандарт мав дві
сторони: точність щодо відступів, типографіки й деталей, які мав на
увазі дизайнер, і гнучкість, достатню, щоб сайт працював і тоді,
коли хтось уперше редагував його вміст. Збіг із макетом становить
половину роботи; розмітка, що переживає наступну правку, становить
другу половину.

Збереження HTML як канонічної форми також залишає можливість
публікувати поруч інші формати. Коли сайт віддзеркалили в Gemini і
Gopher, те саме збирання на зафіксованому етапі реалізації створило
777 документів Gemini і 777 меню Gopher з того самого джерела.
Окреме порівняння збирань показало зміну HTML на нуль байтів під час
додавання цих форматів; цей результат не описує пізніших
редакторських чи візуальних змін.

Де виникають проблеми

Макет зсувається так, що жодна таблиця стилів цього не пояснює.
Сторінка, що починається без `<!DOCTYPE html>` або зі старого й
хибного доктайпу, вмикає в браузері режим сумісності (quirks mode),
який імітує старі браузери. Відсоткові висоти, комірки таблиць і
висота рядків тоді поводяться по-старому, відступаючи від
специфікацій CSS, і результат відрізняється від тієї самої сторінки
в стандартному режимі. Виправлення займає один рядок на початку
кожного шаблону.

Зламана розмітка відображається, але дерево виходить іншим. Парсер
HTML відновлюється після кожної помилки визначеним способом,
однаково в усіх браузерах, тож помилки рідко видно на екрані. Вони
спливають пізніше, коли селектор чи скрипт шукає елемент не там,
куди його поставив парсер. Класичний випадок: блоковий елемент
усередині абзацу.

```html
<p>Перший рядок
  <div>Блок, вкладений усередину</div>
</p>
```

Парсер закриває абзац перед `<div>`, а зайвий `</p>` перетворює на
другий абзац без вмісту. Запускайте валідатор під час збирання й
зупиняйте збирання на його помилках; терпимість браузера є
механізмом відновлення, а не перевіркою.

Кожен елемент керування стає `div`. Клікабельні елементи `div` і
`span`, заголовки, обрані за розміром, нижній індекс, використаний,
щоб зробити текст меншим: кожен із цих прийомів виглядає правильно й
повідомляє допоміжним технологіям неправду. Користувачі клавіатури
проходять повз елементи керування, які ніколи не отримують фокусу, а
користувачі екранних читачів втрачають заголовки й орієнтири, за
якими переміщаються. Сторінка без елемента `<main>` чи `<h1>` змушує
їх щоразу читати з самого початку. Використовуйте елемент, що
називає завдання, як-от `button`, `a`, `h2`, `main` чи `nav`, а
вигляд змінюйте через CSS.

Сторінка лишається порожньою, доки не виконається скрипт. Сайт із
рендерингом на клієнті надсилає мало що, крім `<div
id="app"></div>`, і будує документ у браузері. На повільному
телефоні читач чекає; якщо скрипт падає або його блокує фільтр,
сторінка так і лишається порожньою. Рендерте документ на сервері або
під час збирання, а взаємодію додавайте поверх HTML, який уже має
сенс сам по собі.

Що почитати далі

  * HTML Living Standard — специфікація, яку реалізують браузери; її
підтримує WHATWG і постійно оновлює.

  * Introduction — історія від CERN до угоди 2019 року і власна
відповідь стандарту на запитання про HTML5.

  * Parsing HTML documents — відновлення після помилок, спільне для
всіх браузерів, розписане правило за правилом.

  * The HTML syntax — доктайп, елементи й атрибути, а також те, що
робить документ відповідним стандарту.

  * The Nu Html Checker — рушій, на якому працюють vnu і валідатор
розмітки W3C, з інструкцією для командного рядка.

  * DOM Standard — дерево, яке будує парсер, та інтерфейси, якими
скрипти його змінюють.

hЦя сторінка у вебі	URL:https://engineer.company/uk/glossary/html/	engineer.company	70
