HTTP

Що це таке

HTTP, або Hypertext Transfer Protocol, — це набір правил, за якими
браузер, застосунок чи скрипт просить у сервера щось і отримує
відповідь; коли ця розмова йде всередині зашифрованого з'єднання
TLS, той самий протокол називають HTTPS. Кожен обмін складається з
двох половин. Клієнт надсилає запит: метод на кшталт `GET` чи
`POST`, ціль, яку хоче отримати, набір полів заголовка і часом тіло.
Сервер відповідає тризначним кодом стану, власними полями заголовка
й, зазвичай, тілом. Завантаження сторінки, отримання зображення,
виклик однієї програми з іншої — це один і той самий обмін,
повторений багато разів.

```http
GET /pricing/ HTTP/1.1
Host: example.com
Accept: text/html

HTTP/1.1 200 OK
Content-Type: text/html; charset=utf-8
Cache-Control: max-age=600
```

Специфікація називає HTTP протоколом без стану. Кожен запит мусить
нести все, що потрібно серверу, щоб його зрозуміти, а сам протокол
нічого не пам'ятає між обмінами. Вхід до облікового запису, кошик і
сесії будують поверх нього, здебільшого на cookie: це поле
заголовка, яке сервер встановлює один раз, а клієнт повертає з
кожним наступним запитом.

Словник у HTTP невеликий, зате точний. `GET` і `HEAD` — безпечні
методи: вони просять представлення ресурсу й нічого не мають
змінювати. `PUT` та `DELETE` ідемпотентні, тобто той самий запит,
надісланий двічі, лишає сервер у тому ж стані, що й надісланий один
раз. `POST` не обіцяє ні того, ні іншого. Коди стану згруповано за
першою цифрою: 2xx означає успіх, 3xx — перенаправлення, 4xx —
проблему із запитом, 5xx — проблему на сервері. Тож клієнт, який
бачить незнайомий код, усе одно приблизно розуміє, що сталося.

Значення всіх цих слів лишається сталим, хоча формат передавання вже
двічі замінили. HTTP/1.1 пише повідомлення текстовими рядками поверх
з'єднання TCP, і кожне з'єднання повертає відповіді по одній, у
порядку запитів. HTTP/2 зберігає ті самі методи й поля, але пакує їх
у двійкові кадри та переплітає багато запитів в одному з'єднанні.
HTTP/3 передає ту саму семантику через QUIC, транспорт на основі
UDP, який усуває властиве TCP транспортне блокування початку черги
між незалежними потоками. Від

2022 року IETF публікує семантику в одному документі, а формат
кожної версії — в окремому, тож запитання «що означає 404» і «як
розміщені байти» тепер мають окремі відповіді.

Отже, HTTP чи HTTPS — це вибір не між двома протоколами. HTTPS — це
HTTP, під яким лежить TLS: він шифрує обмін і підтверджує ім'я
сервера. WebSocket починається як звичайний запит HTTP, а потім
перемикає з'єднання на канал, де писати можуть обидві сторони. gRPC
— це домовленість про віддалені виклики, що працює поверх HTTP/2.

Чому це важливо

Майже кожна система, яка спілкується з іншими через інтернет, уже
говорить HTTP. Тому справжнє питання інше: користуватися тим, що
протокол визначає, чи сприймати його як трубу й будувати решту
самотужки.

На користь першого варіанта є вагомий аргумент: довгий ланцюжок
програм уже розуміє цей словник. Клієнтська бібліотека може
повторити `GET`, на який не дочекалася відповіді, але `POST` мусить
лишити як є, і так само має вчинити будь-який проксі посередині. Кеш
може зберігати відповідь із позначкою `max-age=600` десять хвилин і
віддавати її наступному читачеві, не питаючи сервер. Моніторинг
зараховує відповіді 5xx до помилок без додаткових підказок. API, що
надсилає кожен виклик як `POST` на одну адресу й повідомляє про збій
усередині відповіді 200, усього цього позбавляється, і кожен клієнт
мусить вивчати його приватні правила.

У моделі є межі. Запит і відповідь добре пасують клієнтові, який
знає, чого хоче, і значно гірше — серверу, якому є що повідомити
першим. Через це живі оновлення зазвичай ідуть через WebSocket,
server-sent events або регулярні повторні запити.

З відкритим HTTP у публічному інтернеті відповідь коротка. Браузери
позначають його як небезпечний, будь-хто на шляху може прочитати й
змінити вміст, а сертифікати безкоштовні, тож публічний трафік має
йти через HTTPS. Вибір між HTTP/1.1, HTTP/2 і HTTP/3 — здебільшого
налаштування сервера або периферії перед ним. Код застосунку
лишається тим самим, бо кожен запит означає те саме в усіх трьох
версіях.

Як це виглядає на практиці

Найвиразніший приклад на цьому сайті — API, яке перенесли на
фреймворк, побудований довкола самої форми HTTP. HTTP API переїхало
з Fiber на Huma v2, що працює поверх Fiber. Кожен ендпоінт оголошено
через структури входу й виходу, і валідація випливає з типів, а не з
написаних уручну перевірок. З тих самих оголошень виходить опис
OpenAPI, а перевірка в CI порівнює маршрути, які реєструє сервер, з
тими, що їх декларує опис. На 649 шляхах із 760 операціями паритет
становить 100%, і він тримається, бо маршрут без опису завалює білд.
Рівно два ендпоінти лишилися на чистому Fiber — ті, що працюють
через WebSocket, де модель запиту й відповіді Huma не підходить.

Сам сайт використовує узгодження вмісту. Кожну сторінку опубліковано
і як HTML, і як Markdown, і один зі способів отримати Markdown — це
надіслати `Accept: text/markdown` і дати серверу вибрати. Та сама
сторінка пояснює, чому адреса onion навмисно має звичайний
`http://`: адреса кодує відкритий ключ сервісу, тож Tor автентифікує
сервіс і шифрує канал ще до першого запиту HTTP.

HTTP трапляється і як інструмент в інфраструктурному коді. Коли
розгортали другий сервер, налаштування брандмауерів обох провайдерів
написали безпосередньо для їхніх REST API через узагальнене
HTTP-завдання, а не через колекцію постачальника. Так зникла
залежність разом з її версійним дрейфом, а платою стало ручне
написання форми кожного запиту. Сторінка називає й іншу ціну:
узагальнене HTTP-завдання не оголошує підтримки режиму перевірки,
тож пробний прогін сценарію Ansible, який створює машину, пропускає
в ньому кожне завдання. Тому перевірку проводять на сценарії
налаштування брандмауера.

Де виникають проблеми

Більшість помилок із HTTP з'являється тоді, коли слово з його
словника вживають в іншому значенні, ніж те, яке чує решта ланцюжка.

Помилка, що виглядає як успіх

API відповідає кодом 200 і кладе в тіло `"error": "card declined"`.
Кеш може таку відповідь зберегти, дашборди зараховують її як успіх,
а логіка повторних спроб у клієнті так і не спрацьовує. Надсилайте
код, який відповідає ситуації,

4xx або 5xx, а суть проблеми описуйте в тілі. RFC 9457 визначає для
цього формат JSON із типом `application/problem+json`.

Посилання, яке видаляє

Запит `GET` змінює стан, наприклад посилання для відписки чи
видалення в листі. Пошукові роботи, попередній перегляд посилань у
месенджерах, сканери безпеки й попереднє завантаження в браузері
переходять за посиланнями самі, і кожен із них може запустити дію.
Усе, що змінює дані, має стояти за `POST`, `PUT` або `DELETE`, а
якщо посилання таки потрібне, — за сторінкою підтвердження.

Платіж, списаний двічі

Клієнт надсилає `POST`, з'єднання обривається до того, як прийшла
відповідь, і клієнт пробує ще раз. Сервер тим часом уже обробив
перший запит. HTTP не дає клієнтові способу розрізнити ці два
випадки, тож це має робити API: приймати ключ ідемпотентності в полі
заголовка й повертати збережений результат, коли ключ повторюється,
або дозволити клієнтові самому вибрати ідентифікатор нового ресурсу
і створити його через `PUT`.

Форма, що перетворюється на GET

Сервер відповідає на `POST` кодом 301 або 302, щоб відправити його
деінде. З історичних причин специфікація дозволяє агентові
користувача змінити метод на `GET` саме для цих двох кодів, і багато
хто так робить, тож тіло губиться дорогою. Якщо метод має пережити
перенаправлення, потрібні коди 307 чи 308.

Чужа версія з кешу

Одна URL-адреса віддає HTML або Markdown, українською чи
англійською, залежно від полів заголовка запиту. Кеш, якому про це
не сказали, зберігає ту версію, яку побачив першою, і віддає її
наступному читачеві. Відповідь мусить назвати поля, від яких
залежить, наприклад `Vary: Accept`, щоб кеш тримав окрему копію для
кожного варіанта, а не одну на всю адресу.

Що почитати далі

  * RFC 9110: HTTP Semantics — методи, коди стану й поля заголовка,
визначені один раз для всіх версій.

  * RFC 9111: HTTP Caching — коли збережену відповідь можна
використати повторно і що кешу каже `Cache-Control`.

  * RFC 9112: HTTP/1.1 — текстовий формат передавання, з'єднання і
межі повідомлень.

  * RFC 9113: HTTP/2 — двійкові кадри й багато потоків в одному
з'єднанні.

  * RFC 9114: HTTP/3 — та сама семантика поверх потоків QUIC.

  * RFC 9457: Problem Details for HTTP APIs — стандартне тіло JSON
для опису того, що пішло не так.

hЦя сторінка у вебі	URL:https://engineer.company/uk/glossary/http/	engineer.company	70
