JavaScript

Що це таке

JavaScript — динамічно типізована мова програмування,
стандартизована під назвою ECMAScript, яку вміє виконувати кожен
веббраузер і яка також працює на серверах і машинах збирання через
середовища виконання на кшталт Node.js. Скорочено її називають JS.
Щорічні редакції стандарту мають назви ES2015, ES2024 і так далі,
старі номери (ES5, ES6) досі в ужитку, а «vanilla JavaScript»
означає саму мову без фреймворку зверху. Окрім назви та фігурних
дужок, із Java у неї мало спільного.

Першу версію написав Brendan Eich у Netscape, і вона вийшла разом із
браузером Navigator 2.0. Ecma International ухвалила перше видання
стандарту, ECMA-262, у червні 1997 року, а її комітет TC39 випускає
нове видання щороку, починаючи з ECMAScript 2016. Пропозиція
потрапляє до специфікації лише на етапі 4 процесу комітету, а цей
етап вимагає реалізацій, які вже випущено, тож текст і рушії рідко
розходяться надовго.

Сама мова майже нічого не каже про зовнішній світ. ECMA-262 визначає
синтаксис, типи, об'єкти, проміси та модулі, а введення й виведення
залишає середовищу, що її виконує, — у стандарті воно зветься
хостом. У браузері хост — це вебплатформа: документ, події, таймери
й мережеві запити, описані здебільшого в HTML Standard та
споріднених стандартах. У Node.js хост натомість дає файли, сокети й
процеси. Цей поділ пояснює типовий сюрприз: код може бути цілком
коректним JavaScript і все одно зламатися, переїхавши зі сторінки на
сервер, бо мова переїхала, а хост лишився на місці.

У браузері скрипти сторінки ділять один головний потік із
розкладкою, малюванням і введенням. Завдання виконується до кінця,
перш ніж браузер зможе зреагувати на наступний клік. Проміси та
функції `async` виносять очікування за межі потоку, але обчислення
лишаються на ньому, якщо їх не перенести у Web Worker. Числа — це
значення IEEE 754 подвійної точності, тож цілі числа точні лише до
2^53 − 1, а все більше потребує `BigInt`.

Чому це важливо

Справжнє рішення полягає в тому, скільки його надсилати людям, які
читають сайт. JavaScript — це мова, завдяки якій сторінка реагує без
звернення до сервера, і кожен його кілобайт треба завантажити,
розібрати, скомпілювати й виконати на пристрої, яким ви не керуєте.
Бандл, що здається миттєвим на ноутбуці розробника, може на кілька
секунд зайняти телефон середнього класу, і платить за це читач —
батареєю та терпінням.

Скрипти — також найвразливіша частина сторінки. Якщо скрипт
нападника виконується, він має права сторінки: може читати те, що
вводить читач, і надсилати це туди, куди дозволено надсилати самій
сторінці. Саме цей ризик покликана стримувати Content Security
Policy. Відмова від постачання виконуваного JavaScript усуває власні
браузерні скрипти сайту як поверхню атаки; вхідні дані, яким не
можна довіряти, усе одно потребують безпечного оброблення, а
сторінка — обмежувальної політики. Екосистема пакетів створює ще
одну поверхню атаки. Типове фронтенд-збирання тягне за собою сотні
транзитивних залежностей, і кожна з них — це код, що виконується з
тими самими правами, що й ваш власний.

Інший бік рахунку теж реальний. Коли одна мова працює по обидва боки
системи, браузер і сервер можуть спільно використовувати правило
валідації чи форму даних, а деяким продуктам скриптів треба багато:
офлайн-стан, перетягування, мапи, спільна робота в реальному часі.
Тож корисне питання ставлять для кожної функції окремо: чи має це
відбуватися в браузері читача без запиту до сервера? Якщо ні, нехай
HTML зробить сервер або збирання, і віддавати варто саме його.

Пов'язаний вибір — JavaScript чи TypeScript. TypeScript додає
перевірку типів і крок збирання, а компілюється назад у звичайний
JavaScript. У кодовій базі, яку щотижня змінюють кілька людей,
перевірка типів зазвичай окупається; для покращення на сотню рядків
на статичній сторінці вистачить JavaScript і суворого лінтера.

Як це виглядає на практиці

Цей сайт постачає читачам статичні сторінки без виконуваного
JavaScript. Код пошуку збережено, але вимкнено; JavaScript і далі
працює в інструментах збирання та перевірки. Три сторінки показують
колишній виняток для браузера й роботу поза ним.

Попередня версія трьома мовами не мала бекенду часу виконання й
постачала один власний скрипт. Опис збірки Hugo документує цей
вузький виняток: фільтр портфоліо, елементи керування яким
залишалися прихованими, доки скрипт не запускався. Решта роботи
виконувалася під час збирання у 108 файлах шаблонів, серед яких 53
partials і 18 shortcodes. Опис називає й тогочасну ціну вибору:
інтерактивні можливості доводилося вирішувати під час збирання, а
пошуковий індекс оцінили й відклали замість постачання. Ці числа й
виняток стосуються попередньої реалізації, а не коду, який читач
отримує тепер.

Той самий вміст публікується через Gemini і Gopher — два протоколи,
у яких для скрипту немає місця взагалі. Одна збірка створила 777
документів у кожному форматі на зафіксованому етапі реалізації з
того самого джерела, що й сторінки. Окреме порівняння збірок
підтвердило нуль змінених байтів HTML під час додавання цих форматів
виводу; результат не охоплює пізніших редакторських чи візуальних
змін. Аргумент сайту в тому, що документові не потрібен мегабайт
скриптів, аби його прочитали, а формат, який узагалі не здатен
вмістити скрипт, показує це найпростіше.

Більшість JavaScript-коду цього сайту зосереджено в інструментах. На
етапі реалізації, який описано в матеріалі за посиланням, перевірка
якості сайту складалася з тридцяти двох скриптів і 10 242 рядків
JavaScript — тоді найбільшого масиву коду в репозиторії. Певний час
це був єдиний код, якого не торкалися ні форматувальник, ні лінтер,
ні перевірка типів. Запровадження форматування й лінтингу для цього
коду почалося з налаштування форматувальника під код: усталені для
репозиторію чотири пробіли переписали б 2 173 рядки найбільшого
скрипта перевірки, а перевизначення на два пробіли для цих файлів
залишило 38 рядків із реальними відхиленнями форматування. Далі
лінтер виявив 13 зауважень, і всі 13 виправили, не приховавши
жодного. Помилка у скрипті перевірки проявляється як перевірка, що
проходить, коли мала б упасти, тому код самих перевірок обробляють
так само, як вони обробляють усе інше.

Де виникають проблеми

Збої нижче випливають із того, як побудована мова, і для кожного є
відомі ліки.

Сторінка намальована, але на дотики реагує із секундною затримкою.
Довге завдання — гідрація великого бандла, розбір великої відповіді
JSON чи сортування тисяч рядків — займає єдиний потік, що обробляє
введення. Надсилайте менше коду для першої взаємодії: розбивайте
бандл за маршрутами й відкладайте решту, діліть довгу роботу на
шматки, що повертають керування циклу подій, а важкі обчислення
переносьте у Web Worker. Вимірюйте на повільному телефоні, а не на
ноутбуці, на якому код написали.

Ціни та ідентифікатори виходять трохи хибними. Кожне число тут
двійкове, з рухомою комою, тож десяткові дроби округлюються, а дуже
великі цілі зливаються із сусідніми. Типова жертва — 64-бітний ключ
бази даних, надісланий як число в JSON:

```js
0.1 + 0.2 === 0.3; // false
Number.MAX_SAFE_INTEGER; // 9007199254740991
9007199254740993 === 9007199254740992; // true
```

Зберігайте суми в цілих найменших одиницях, як-от копійках чи
центах, надсилайте великі ідентифікатори як рядки, а там, де
арифметика мусить бути точною, беріть `BigInt`.

Порівняння пропускає хибне значення. Оператор `==` перетворює
операнди перед порівнянням, тож `"" == 0` і `"0" == false` обидва
істинні. Використовуйте `===` скрізь і доручіть це правилу лінтера
`eqeqeq`, щоб перетворення відбувалося лише тоді, коли код явно про
нього просить.

Текст від користувача зрештою виконується як код. Присвоєння
неперевіреного тексту в `innerHTML`, складання розмітки зі шматків
рядків чи передавання введення в `eval` перетворює дані на скрипт.
Записуйте текст через `textContent`, надсилайте Content Security
Policy, що впускає скрипти лише за nonce або хешем, а список
залежностей тримайте коротким і зафіксованим у lockfile, читаючи, що
приносить кожне оновлення.

Код, що працює в браузері, падає на сервері. Мова переїхала, хост
лишився: `window` і `document` існують лише в браузері, а Node.js
читає файл як CommonJS або як ES-модуль залежно від налаштувань,
яких браузер ніколи не бачить. Зосереджуйте виклики, специфічні для
хоста, на межах середовищ виконання, явно задайте `"type": "module"`
у `package.json` і запускайте кожну частину коду в тому середовищі,
де вона справді працюватиме.

Що почитати далі

  * ECMAScript Language Specification — жива чернетка ECMA-262,
текст, який реалізує кожен рушій; її оновлюють щоразу, коли
пропозиції досягають етапу 4.

  * The TC39 Process — етапи, які проходить пропозиція, перш ніж
стати частиною мови, і що вимагає кожен із них.

  * ECMA-262 в Ecma International — опубліковані щорічні видання,
коли проєктові треба назвати версію, на яку він орієнтується.

  * HTML Standard: event loops — як браузер планує завдання,
мікрозавдання й рендеринг довкола скриптів сторінки.

  * HTML Standard: the script element — класичні та модульні
скрипти, а також як `async` і `defer` змінюють момент їхнього
запуску.

hЦя сторінка у вебі	URL:https://engineer.company/uk/glossary/javascript/	engineer.company	70
