macOS

Що це таке

macOS — це операційна система, яку Apple постачає на кожному Mac:
робочий стіл і Finder, вбудовані програми, а під ними система Unix
із терміналом, оболонкою та звичними інструментами командного рядка.
Apple створює її для власного обладнання й продає їх разом, тож на
практиці обрати macOS означає обрати Mac.

Основа системи — Darwin, вихідний код якого Apple публікує. Її ядро,
XNU, — гібрид, що поєднує ядро Mach з Університету Карнегі-Меллона з
компонентами FreeBSD і драйверним фреймворком на C++ під назвою
IOKit; назва розшифровується як «X is Not Unix». Значна частина
користувацького простору теж походить із FreeBSD, і сторінки довідки
для `sed` і `date` на Mac описують саме версії цих інструментів із
FreeBSD. Починаючи з macOS 10.15 Catalina, оболонкою за
замовчуванням є zsh.

Нещодавно змінилося й обладнання. Наприкінці 2020 року Apple почала
переводити Mac із процесорів Intel на власні чипи, Apple silicon, і
тепер кожна лінійка Mac, від MacBook Air до Mac Pro, має моделі на
Apple silicon. Ці чипи виконують код arm64, і це стає важливим,
щойно програму, зібрану на Mac, треба запустити на сервері x86-64.

На ноутбуках і настільних комп'ютерах macOS порівнюють із Windows і
Linux.

Чому це важливо

Для компанії, що пише програмне забезпечення, macOS відіграє дві
ролі, які легко сплутати: це машина, на якій працює багато
розробників, і платформа, на якій клієнти запускають програми.

Як робоча станція Mac відрізняється від серверів Linux, на які
розгортають код, за трьома ознаками. Інструменти командного рядка
походять із FreeBSD, а не з GNU, тож той самий прапорець у скрипті
може означати різне. Процесор — arm64, тоді як сервер може бути
x86-64. І ядра Linux на Mac немає, а контейнери Linux використовують
ядро свого хоста, тому інструменти для їх запуску на Mac спершу
запускають віртуальну машину з Linux; власний інструмент Apple,
`container`, якому потрібні Apple silicon і macOS 26, дає кожному
контейнерові окрему легку віртуальну машину. Це не причина
відмовлятися від Mac, а причина тестувати на тій системі, куди
розгортаєте, замість того, щоб довіряти зеленому запуску на
ноутбуці.

Як платформа macOS ставить питання, як під неї будувати.
Кросплатформна оболонка, тобто одна кодова база з вбудованим
браузерним рушієм, яку постачають для Windows, Linux і Mac, дешево
тримає кілька систем узгодженими, але на Mac вона тягне за собою
середовище виконання браузера, непотрібне нативній програмі, і малює
власні елементи керування замість системних. Нативна програма на
Swift і SwiftUI використовує системні елементи керування й матеріали
та без додаткового коду йде за налаштуваннями користувача: виглядом,
акцентним кольором, контрастом, розміром тексту і зменшенням руху.
Ціна — окремий клієнт і люди, які знають платформу. Нативний шлях
окупається, коли клієнти — це користувачі Mac.

Постачання на Mac проходить ще й через контроль. Програми, які
поширюють поза Mac App Store, підписують сертифікатом Developer ID і
надсилають до служби нотаризації Apple — автоматичної перевірки на
шкідливий вміст і проблеми з підписом коду, яка є окремою від App
Review. Починаючи з macOS 10.15, усе програмне забезпечення, зібране
після 1 червня 2019 року й поширюване з Developer ID, має бути
нотаризоване. Apple повертає квиток, який прикріплюють до програми,
і публікує той самий квиток онлайн, де Gatekeeper шукає його, коли
користувач уперше відкриває програму. Сертифікат дає членство в
Apple Developer Program за 99 доларів на рік. Закладіть членство й
крок підписування в перший реліз.

Як це виглядає на практиці

Настільна версія одного продукту для обміну повідомленнями на macOS
була кросплатформною оболонкою, яка й виглядала, і поводилася
інакше, ніж програма для Mac. Добре випробувана основа продукту,
написана на Rust, має C-інтерфейс, а Swift уміє викликати C, тож
нативний клієнт на Swift і SwiftUI збудували безпосередньо на цьому
інтерфейсі. Основу вкомпоновано як статичний архів із зафіксованої
ревізії основного проєкту, що робить збирання відтворюваним, а тонка
обгортка володіє кожним вказівником, який перетинає межу між мовами.
Клієнт запускається як програма для Mac, використовує власні
матеріали й елементи керування платформи і не містить вбудованого
браузера. Сторінка чесно називає прогалину: немає ні нотаризованого
розповсюдження, ні каналу оновлень, тож це робоча програма, а не
продукт, яким користуються інші. Саме описаний вище крок нотаризації
стоїть між цими двома станами.

Вигляд платформи можна закріпити правилом, а не наслідуванням.
Система дизайну з 48 іменованих токенів у шести групах будує колір і
матеріал на семантичних кольорах платформи та її скляному матеріалі
замість сталих значень, тож інтерфейс іде за системним виглядом,
акцентним кольором і налаштуваннями контрасту без коду, який би за
ними стежив, а текстові стилі масштабуються з розміром, який обрав
користувач. Лінтер відхиляє голе число там, де має бути токен,
жорстко заданий розмір шрифту й анімацію, що ігнорує налаштування
зменшеного руху. Сторінка називає й свою межу: токени роблять
інтерфейс узгодженим, а це не те саме, що зробити його добрим.

Стиснення пам'яті й підкачування дають застосунку macOS змогу
вирости далеко за межі фізичної пам'яті машини. Один запис про
інцидент документує діагностичні звіти про 111 ГБ стиснутих сторінок
на машині з 36 ГБ від 2026-09-01 та окремий замір обсягу зайнятої
пам'яті зі зростанням приблизно на 41 МБ за секунду під час циклу
повторних спроб підключення. Шлях обробки подій утримував події
журналу ядра програми в необмеженому основному потоці й копіював їх
підписникам, які цих подій не використовували. Буфери обмежили,
підписки відфільтрували за типом події, а журналюванню надали бюджет
частоти записів. Порівняння повних тестових запусків зафіксувало
скорочення 610 996 рядків журналу ядра програми до 1 411; це
вимірювання тестових запусків, а не виміряний показник використання
пам'яті після виправлення чи бенчмарк у виробничому середовищі.
Компроміс названо прямо: повторювані діагностичні події можна
відкидати, а відповідний стан — оновлювати, замість того щоб
зберігати необмежену кількість подій. Окремі тайм-аути під час
завершення роботи потребували окремого виправлення.

Де виникають проблеми

Монітор активності показує майже повністю зайняту пам'ять на Mac,
який працює цілком нормально. macOS кешує нещодавно використані
файли в пам'яті, яка інакше простоювала б, а коли пам'ять
заповнюється, стискає неактивні програми, щоб звільнити місце для
активних. Тому використана пам'ять, близька до фізичної, і великий
обсяг стиснутої — це норма. Сама Apple пише, що вільна пам'ять ще не
означає вищої продуктивності комп'ютера. Дивіться натомість на
графік «Навантаженість пам'яті»: зелений означає, що оперативна
пам'ять використовується ефективно, жовтий — що згодом комп'ютеру
може знадобитися більше, червоний — що її потрібно більше.
Найпростіший сигнал — підкачування:

```sh
sysctl vm.swapusage
vm_stat | grep -E '^Swap(ins|outs)'
```

Лічильники `vm_stat` ідуть від завантаження системи, тож порівнюйте
два зчитування з інтервалом у хвилину; якщо swapouts і далі
зростають, роботі вже затісно в оперативній пам'яті.

Скрипт, який працює на Mac, падає з дивною помилкою на сервері
Linux, або навпаки. Похідний від FreeBSD `sed` на Mac сприймає слово
після `-i` як суфікс резервної копії, тож звичний для GNU виклик
`sed -i 's/a/b/' file` бере вираз за суфікс, а ім'я файлу — за
скрипт. Звичка з Mac, `sed -i '' …`, змушує GNU `sed` читати вираз
як ім'я файлу. Суфікс, записаний разом із прапорцем, працює в обох
системах:

```sh
sed -i.bak 's/^port=80$/port=8080/' app.conf && rm app.conf.bak
```

Надійне рішення — запускати скрипти в CI на тій системі, з якою вони
зустрінуться в робочому середовищі.

Збірку, яку передали за межі команди, блокує Gatekeeper, щойно
отримувач її відкриває. Програму підписано для розробки або
підписано, але не нотаризовано. Підпишіть її сертифікатом Developer
ID з увімкненим hardened runtime і захищеною позначкою часу,
надішліть до служби нотаризації й прикріпіть квиток, щоб Gatekeeper
знаходив його навіть без мережі. ZIP-архів можна нотаризувати, але
прикріпити до нього квиток не вийде, тож прикріплюйте його до
програми всередині архіву:

```sh
ditto -c -k --keepParent App.app App.zip
xcrun notarytool submit App.zip --keychain-profile notary --wait
xcrun stapler staple App.app
```

Образ контейнера працює на Mac розробника й падає на сервері з `exec
format error`. Docker за замовчуванням збирає під платформу демона
BuildKit, який виконує збирання, а на Mac з Apple silicon цей демон
працює у віртуальній машині arm64. Контейнер використовує ядро
хоста, тож без емуляції хост x86-64 виконує лише код x86-64.
Перевірте сервер командою `uname -m`, а потім збирайте під нього з
`docker build --platform linux/amd64` або збирайте в CI на платформі
сервера.

Що почитати далі

  * Mac User Guide — власний посібник Apple з macOS, який оновлюють
для кожного актуального випуску.

  * Check if your Mac needs more RAM — графік навантаженості пам'яті
і що означають три його кольори.

  * Notarizing macOS software before distribution — Developer ID,
hardened runtime і як Gatekeeper використовує квиток.

  * Multi-platform builds — чому хостам arm64 і amd64 потрібні різні
образи і як одне збирання дає обидва.

  * container — інструмент Apple для запуску контейнерів Linux на
Mac, кожного в окремій легкій віртуальній машині.

  * XNU — вихідний код ядра macOS із коротким поясненням, як
поєднуються Mach, FreeBSD та IOKit.

hЦя сторінка у вебі	URL:https://engineer.company/uk/glossary/macos/	engineer.company	70
