{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/","content_markdown":"# Багатофакторна автентифікація\n\n## Що це таке\n\nБагатофакторна автентифікація, або скорочено MFA, — це вхід, який приймає\nзаявлену особу лише тоді, коли її підтверджує більше ніж один вид доказу. NIST\nSP 800-63B-4 — федеральна настанова США щодо автентифікації, якої дотримується\nй багато організацій поза державним сектором. Вона називає три види: те, що ви\nзнаєте, наприклад пароль; те, що ви маєте, наприклад телефон або апаратний\nключ; і те, чим ви є, наприклад відбиток пальця. Визначення тримається на\nодному слові. Система має вимагати більше ніж один відмінний тип фактора, тож\nпароль і відповідь на контрольне запитання разом дають лише один фактор, бо\nобидва належать до того, що ви знаєте. Двофакторна автентифікація, або 2FA, —\nпоширений окремий випадок рівно з двома факторами.\n\nНастанова допускає два шляхи до цього. Перший поєднує окремі однофакторні\nавтентифікатори: пароль плюс застосунок на телефоні, що показує одноразові\nкоди, або список надрукованих резервних кодів. Другий — один багатофакторний\nавтентифікатор, наприклад апаратний ключ чи телефон, що зберігає приватний ключ\nі користується ним лише після PIN-коду або відбитка пальця. У такому разі\nPIN-код або відбиток називають фактором активації. Його перевіряє сам пристрій,\nа сервер отримує лише результат, підпис, який може перевірити, тож один дотик\nпред'являє два фактори.\n\nБіометрії тут відведено вузьке місце. NIST допускає відбиток пальця чи обличчя\nлише як частину багатофакторної автентифікації з фізичним автентифікатором,\nніколи як окремий фактор, і вимагає, щоб завжди була альтернатива без\nбіометрії. Настанова прямо каже, що біометричні характеристики не є таємницею:\nобличчя можна сфотографувати, а відбиток зняти з речі, якої торкався власник.\n\n## Чому це важливо\n\nПароль можна скопіювати так, що власник цього не помітить: його вводять на\nпереконливій копії сторінки входу, вгадують або повторно використовують на\nсайті, чию базу даних згодом викрадають. MFA робить скопійований пароль\nнедостатнім самим по собі, бо зловмисникові бракує ще чогось іншого виду.\n\nNIST робить це базовою вимогою свого другого рівня гарантії. На AAL2\nавтентифікація має використовувати багатофакторний автентифікатор або\nкомбінацію двох факторів, причому комбінація мусить містити фізичний\nавтентифікатор разом із паролем або біометричним порівнянням. Верифікатор на\nцьому рівні мусить пропонувати принаймні один варіант, стійкий до фішингу, а\nфедеральні відомства мають вимагати стійкої до фішингу автентифікації від своїх\nпрацівників, підрядників і партнерів.\n\nМетоди, що продаються під тими самими трьома літерами, відрізняються один від\nодного більше, ніж MFA відрізняється від самого пароля, і настанова чітко їх\nрозмежовує:\n\n- **Коди в SMS або голосовому дзвінку** — єдиний тип автентифікатора, який NIST\n  позначає як обмежений. Ними ще можна користуватися, але верифікатор мусить\n  запропонувати альтернативу без такої позначки, попередити користувача про\n  ризик і мати план відмови від цього методу. Зміна зареєстрованого номера\n  телефону вважається прив'язкою нового автентифікатора з усіма перевірками,\n  які це передбачає.\n- **Коди із застосунку та push-запити на телефоні** прийнятні на AAL2, але не\n  стійкі до фішингу: те, що людина вводить або підтверджує, ніяк не прив'язане\n  до сайту, який про це попросив.\n- **Криптографічні автентифікатори, що прив'язують відповідь до сайту**, як-от\n  ключі доступу (passkeys) і смарт-картки, стійкі до фішингу. AAL3 вимагає\n  такого, чий приватний ключ неможливо експортувати з його апаратного\n  забезпечення.\n\nЕлектронної пошти в цьому переліку немає навмисно: настанова не допускає її як\nокремий канал для автентифікації поза основним з'єднанням (out-of-band).\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nКод у застосунку-автентифікаторі — найпоширеніший другий фактор, і RFC 6238\n(травень 2011 року) описує його на кількох сторінках. Під час реєстрації сервер\nгенерує секретний ключ і передає його застосунку, зазвичай як QR-код, тож\nобидві сторони мають той самий ключ. Щоб отримати код, кожна сторона ділить\nпоточний час Unix на крок часу, типово 30 секунд, і бере цілу частину як\nлічильник. Далі вона обчислює HMAC цього лічильника з ключем і скорочує\nрезультат до короткого десяткового числа методом HOTP, який RFC 4226 визначив\nу 2005 році і який вимагає щонайменше шести цифр. У Python усе обчислення\nвміщується в кілька рядків:\n\n```python\nimport hashlib, hmac, struct\n\ndef totp(key: bytes, unix_time: int, digits: int = 6, step: int = 30) -\u003e str:\n    counter = struct.pack(\"\u003eQ\", unix_time // step)\n    mac = hmac.new(key, counter, hashlib.sha1).digest()\n    offset = mac[-1] \u0026 0x0F\n    code = struct.unpack(\"\u003eI\", mac[offset:offset + 4])[0] \u0026 0x7FFFFFFF\n    return str(code % 10**digits).zfill(digits)\n\nprint(totp(b\"12345678901234567890\", 59, digits=8))  # 94287082\n```\n\nТестові вектори в RFC використовують цей 20-байтовий ключ ASCII і вісім цифр.\nНа 59-й секунді від початку епохи Unix лічильник дорівнює 1, а варіант із SHA-1\nдає 94287082, що й друкує функція; шестизначний код, який показав би\nзастосунок, — це останні шість цифр, 287082. Обчислення ніяк не звертається до\nмережі, тому застосунок працює на телефоні в режимі польоту, і тому ж сервер\nмусить зберігати власну копію ключа кожного користувача.\n\nПеревірка коду — те саме обчислення на сервері, а потім порівняння. RFC 6238\nрекомендує приймати щонайбільше один попередній крок часу, щоб покрити затримку\nв мережі, і забороняє приймати код удруге після того, як його вже успішно\nвикористано.\n\nКлюч доступу (passkey) замінює спільний ключ парою ключів. За Web\nAuthentication Level 3, що є рекомендацією W3C з 25 серпня 2026 року,\nавтентифікатор створює пару ключів для одного сайту, визначеного його доменом,\nі віддає серверові лише відкритий ключ. Під час входу браузер передає\nпоходження (origin), з яким він справді з'єднаний, а автентифікатор підписує\nвиклик сервера разом із цим походженням, тож підпис, створений на схожому\nдомені, на справжньому нічого не важить. Якщо для використання ключа потрібен\nPIN-код або відбиток пальця, ключ доступу стає багатофакторним автентифікатором\nза один крок. WebAuthn називає ключі доступу, які копіюються між пристроями\nоднієї людини, multi-device credentials, і NIST приймає такі синхронізовані\nключі на AAL2, але не на AAL3, бо ключ, який можна синхронізувати, за\nвизначенням можна й експортувати.\n\nУвімкнути MFA — найпростіша частина. Вирішити, хто мусить нею користуватися,\nякі методи де зараховуються і що відбувається, коли хтось губить телефон, —\nце адміністрування облікових записів, частина ширшої організації доступу.\n[Послуга з безпеки та керування доступом](/uk/services/security-access/) на\nцьому сайті описує саме таку організацію: облікові записи, паролі й права\nналаштовані так, щоб доступ відповідав роботі, а звільнені втрачали його того\nж дня.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Фішингова сторінка пересилає код.** Одноразовий код — це число, яке\nкористувач читає і вводить, а сам код не несе відомостей про те, на який сайт\nдивився користувач. Схожа сторінка, що пересилає пароль і код на справжній сайт\nу межах того самого кроку часу, входить як цей користувач. Тому NIST прямо\nзазначає, що автентифікатор, вихід якого вводять вручну, ніколи не вважається\nстійким до фішингу, і додає, що неважливо, як користувач потрапив на\nпідроблену сторінку. Виправлення — автентифікатор, що прив'язує відповідь до\nверифікатора: через доменне ім'я, як це робить WebAuthn, або до самого каналу\nTLS, як клієнтські сертифікати й смарт-картки. Вимагайте такого для\nадміністраторів і пропонуйте його всім іншим.\n\n**Фактором стає номер телефону.** Код у SMS отримує той, кому оператор\nмобільного зв'язку зараз спрямовує цей номер. У власному переліку загроз NIST є\nзловмисник, який умовив оператора переадресувати номер жертви, а потім отримує\nкод. Перш ніж надсилати код у SMS чи голосовому дзвінку, верифікатор має\nперевірити ознаки на кшталт недавньої заміни SIM-картки, перенесення номера до\nіншого оператора чи зміни пристрою. Залишайте SMS запасним варіантом, а не\nосновним методом, і вимагайте повноцінного входу, перш ніж номер в обліковому\nзаписі можна буде змінити.\n\n**Підтвердити, підтвердити, підтвердити.** Push-запит з єдиною кнопкою\nпідтвердження просить рішення, а не доказу. Зловмисник, який уже має пароль,\nможе надсилати запити, доки втомлений від цього шуму користувач не підтвердить\nодин із них. NIST називає це втомою від автентифікації і більше не вважає\nприйнятними сценарії, де достатньо просто підтвердити: секретне значення має\nперейти з одного каналу в інший, наприклад число на екрані входу, яке\nкористувач вводить на телефоні. Вибрати його з короткого списку недостатньо,\nбо користувач може просто вгадати. Обмежте кількість запитів, які можна\nнадіслати після останнього успішного входу, як радить і сама настанова.\n\n**Відновлення оминає другий фактор.** Посилання «Загубили телефон?», яке\nпросить лише пароль або надсилає посилання для скидання електронною поштою,\nперетворює MFA на опцію, від якої зловмисник може відмовитися. Для облікових\nзаписів на AAL2 NIST вимагає, щоб відновлення спиралося на два коди\nвідновлення, отримані різними способами, на один код відновлення плюс\nоднофакторний автентифікатор, який досі прив'язаний до облікового запису, або\nна повторну перевірку особи. Про кожне відновлення користувач має отримати\nсповіщення. Загалом один фактор ніколи не повинен давати змогу отримати\nавтентифікатор іншого виду: самого пароля не має вистачати, щоб надрукувати\nновий набір резервних кодів.\n\n**Код приймають двічі або надто довго.** Шестизначний код має мільйон можливих\nзначень, тож його стійкість залежить від правил навколо нього. Верифікатор, що\nприймає кілька кроків часу до і після поточного або приймає вже використаний\nкод, дає зловмисникові, який бачив один код, вікно, щоб скористатися ним знову.\nЗберігайте для кожного користувача останній прийнятий крок часу й відхиляйте\nвсе, що припадає на нього або раніше. Тримайте вікно в межах одного кроку, який\nRFC 6238 дозволяє на затримку, і обмежте кількість невдалих спроб поспіль: NIST\nдопускає щонайбільше 100, після чого автентифікатор вимикають.\n\n**Ключі лежать поруч із паролями.** Коди із застосунку симетричні: сервер\nзберігає ключ кожного користувача, і той, хто скопіює ці ключі, зможе\nгенерувати чинні коди для будь-якого облікового запису. NIST вимагає надійно\nзахищати ключі й обмежувати доступ до них лише тими програмними компонентами,\nяким вони потрібні. Не зберігайте їх у відкритому вигляді в стовпцях поруч із хешами\nпаролів. Зашифруйте їх ключем, що лежить в окремому сховищі секретів, і\nдозвольте читати їх лише сервісу, який перевіряє коди.\n\n## Що почитати далі\n\n- [NIST SP 800-63B-4, Definitions and Acronyms](https://pages.nist.gov/800-63-4/sp800-63b.html#def-and-acr)\n  — визначення багатофакторної автентифікації, багатофакторного автентифікатора\n  та стійкості до фішингу в чинній настанові.\n- [NIST SP 800-63B-4 у Computer Security Resource Center](https://csrc.nist.gov/pubs/sp/800/63/b/4/final)\n  — картка публікації: видана в липні 2025 року, замінює SP 800-63B.\n- [RFC 6238: TOTP](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc6238) — алгоритм\n  одноразових паролів на основі часу, його тестові вектори та правила щодо\n  розбіжності годинників.\n- [RFC 4226: HOTP](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc4226) — алгоритм на основі\n  лічильника, що лежить в основі TOTP, зокрема скорочення до шести або більше\n  цифр.\n- [Web Authentication, Level 3](https://www.w3.org/TR/webauthn-3/) —\n  специфікація W3C, на якій побудовані ключі доступу, з обліковими даними,\n  прив'язаними до походження, і синхронізованими ключами доступу.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Як багатофакторна автентифікація поєднує різні види доказів, чому введений код можна переслати, а ключ доступу ні, і як відновлення доступу її обходить.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке багатофакторна автентифікація?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/multi-factor-authentication/","version":1}