{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/nat/","content_markdown":"# NAT\n\n## Що це таке\n\nNAT (англійською network address translation, трансляція мережевих адрес) — це\nзаміна IP-адрес у пакетах, коли ті проходять через маршрутизатор, щоб хости,\nпронумеровані в одному адресному просторі, могли спілкуватися з хостами,\nпронумерованими в іншому. RFC 2663, документ 1999 року, який усталив\nтермінологію, описує це як відображення IP-адрес з однієї адресної області\n(realm) в іншу з метою прозорої маршрутизації: хостам по обидва боки не потрібно\nзнати, що це відбувається.\n\nФорма, з якою стикаються майже всі, — це те, що RFC 3022, опублікований у січні\n2001 року, називає традиційним NAT (Traditional NAT). Типовий випадок —\nневеликий офіс чи дім з однією IP-адресою від провайдера, тоді як машини за\nмаршрутизатором використовують приватні адреси з блоків RFC 1918: 10.0.0.0/8,\n172.16.0.0/12 і 192.168.0.0/16, які між організаціями не маршрутизуються.\nМаршрутизатор замінює адресу джерела в кожному вихідному пакеті своєю публічною\nадресою і робить зворотну заміну у відповідях. Basic NAT транслює лише адреси,\nтож одночасно назовні може вийти не більше внутрішніх хостів, ніж є публічних\nадрес у його пулі. NAPT (network address port translation) змінює ще й порт TCP\nчи UDP або ідентифікатор ICMP, і це дозволяє багатьом внутрішнім хостам ділити\nодну публічну адресу. RFC 3022 згадує, що Linux пропонував NAT під назвою IP\nmasquerade, і інструменти фаєрвола в Linux досі вживають це слово.\n\nЗміна адреси псує все, що з неї обчислено, тож маршрутизатор мусить виправити й\nце. RFC 3022 вимагає коригувати контрольну суму заголовка IP, а також контрольні\nсуми TCP і UDP, бо вони охоплюють псевдозаголовок, що містить адреси джерела й\nпризначення. Щоб надіслати кожну відповідь потрібному внутрішньому хостові,\nмаршрутизатор веде таблицю трансляцій: внутрішня адреса й порт з одного боку,\nзовнішня адреса й порт з іншого. Ця таблиця — стан, який зберігається посеред\nмережі, і більшість того, що йде не так із NAT, походить саме звідти.\n\nТрадиційний NAT працює в одному напрямку. RFC 3022 описує його сеанси як вихідні\nз приватної мережі, а трафік у зворотному напрямку пропускається лише через\nстатичні трансляції для заздалегідь вибраних хостів. Тепер ця ідея працює й на\nрівень вище: RFC 6598 у квітні 2012 року зарезервував 100.64.0.0/10 для\ncarrier-grade NAT, тобто NAT на рівні оператора, де цей блок нумерує ланки між\nNAT провайдера та пристроями клієнтів, які самі можуть транслювати адреси ще\nраз.\n\n## Чому це важливо\n\nRFC 3022 відверто говорить про ціну. NAT можна встановити, не змінюючи ні\nхостів, ні маршрутизаторів, але він забирає, словами RFC, «наскрізне значення\nIP-адреси» і компенсує це більшим обсягом стану в мережі. Майже кожен практичний\nнаслідок NAT випливає з цього речення.\n\nДля сервера адреса джерела з'єднання часто означає не одну машину, а\nмаршрутизатор із цілим натовпом за ним. Блокування чи обмеження частоти запитів,\nспрямоване на одного відвідувача, зачіпає всіх, хто ділить цю адресу, а скарга\nна зловживання називає маршрутизатор, а не винуватця. RFC 3022 каже те саме\nзсередини: приховування приватних адрес, яке він зараховує до переваг для\nприватності, ускладнює й пошук несправностей, бо хост, що атакує інші машини чи\nрозсилає спам, має адресу, приховану в маршрутизаторі NAT.\n\nСтан означає й таймери. Трансляція живе лише доти, доки маршрутизатор її\nпам'ятає. RFC 4787, документ категорії Best Current Practice від січня 2007\nроку, каже, що трансляція UDP не повинна зникати раніше ніж через дві хвилини, і\nрекомендує п'ять хвилин або більше. RFC 5382, його відповідник для TCP від\nжовтня 2008 року, встановлює 2 години 4 хвилини для неактивного встановленого\nз'єднання: пакети keepalive за замовчуванням надсилаються раз на дві години, а\nчотири хвилини покривають пакети, які ще в дорозі. Це мінімуми для пристроїв, що\nдотримуються цих документів, а дотримуються не всі. З'єднання, яке мовчить\nдовше, ніж спрацьовує власний таймер пристрою, втрачає свою трансляцію, і\nнаступному пакетові ззовні вже нікуди йти.\n\nЗвідси випливають ще два обмеження. RFC 3022 робить обов'язковим, щоб усі пакети\nодного сеансу проходили через той самий маршрутизатор NAT, а там, де мережа має\nбільше одного виходу, називає надзвичайно важливим, щоб кожен NAT мав ту саму\nтаблицю трансляцій. А протоколи, які переносять адреси всередині корисного\nнавантаження, потребують допомоги від пристрою NAT, і це працює лише доти, доки\nвін може те навантаження прочитати.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nНа маршрутизаторі з Linux NAT виконує nftables, у ланцюжках типу `nat`. Набір\nправил нижче — ілюстрація цієї статті, побудована на прикладах NAT зі сторінки\nдовідки nft(8). Тут 198.51.100.0/24 позначає внутрішню мережу, а 203.0.113.5 —\nпублічну адресу маршрутизатора; обидві взято з документаційних діапазонів, а\nсправжня внутрішня мережа зазвичай використовувала б один із блоків RFC 1918.\n\n```text\nadd table nat\nadd chain nat prerouting { type nat hook prerouting priority dstnat; }\nadd chain nat postrouting { type nat hook postrouting priority srcnat; }\nadd rule nat postrouting oif eth0 ip saddr 198.51.100.0/24 snat to 203.0.113.5\nadd rule nat prerouting iif eth0 tcp dport 443 dnat to 198.51.100.20\n```\n\nПерше правило — щоденний випадок: пакети з внутрішньої мережі, що виходять через\neth0, отримують 203.0.113.5 як адресу джерела. Для динамічної публічної адреси\nдовідка пропонує `masquerade`, що бере ту адресу, яку вихідний інтерфейс має в\nцю мить. Друге правило — статична трансляція у зворотному напрямку:\nTCP-з'єднання, що надходять на eth0 до порту 443, ідуть усередину, на\n198.51.100.20. Так мало правил вистачає тому, що ланцюжок nat проходить лише\nперший пакет з'єднання; його рішення зберігається в записі відстеження з'єднань,\nі кожен наступний пакет переписується так само.\n\nІнший бік картини — хост за NAT, яким він сам не керує, і для цього у WireGuard\nє окремий параметр. У другій ілюстрації цієї статті внутрішній хост тримає\nтунель відкритим до вузла назовні:\n\n```ini\n[Peer]\nPublicKey = \u003cпублічний ключ зовнішнього вузла\u003e\nEndpoint = 192.0.2.44:51820\nAllowedIPs = 192.0.2.128/25\nPersistentKeepalive = 25\n```\n\nДовідка wg(8) описує `PersistentKeepalive` як інтервал від 1 до 65 535 секунд\nдля надсилання автентифікованих порожніх пакетів, щоб брандмауер зі станом або\nтрансляція NAT лишалися чинними. Вона радить 25 секунд для інтерфейсу за NAT,\nякий рідко щось надсилає сам і може отримати трафік будь-коли, а за\nзамовчуванням параметр вимкнено. Зовнішньому вузлові нічого особливого не\nпотрібно: його `Endpoint` для цього хоста оновлюється на найновішу адресу\nджерела й порт коректно автентифікованих пакетів, а це саме те, що призначив\nNAT.\n\nСаме в таких тунелях проблеми з NAT зазвичай і виринають. Портфоліо описує, як\nупродовж 2022–2024 років\n[керували вісьмома з'єднаннями WireGuard VPN та IPsec VPN](/uk/portfolio/managed-8-wireguard-and-ipsec-vpn-connections/)\nміж системами Google Cloud та Linux і усували в них несправності. Сторінка каже,\nщо тунелі були крихкими й незручними для діагностики, коли падали, і що\nповторювані проблеми з маршрутизацією та обміном ключами усували в корені, а не\nмаскували перезапуском, після чого збої зі з'єднанням, які раніше переривали\nроботу, припинилися. Чи відігравав тут роль NAT, вона не каже, тож обидва\nприклади вище належать цій статті, а не тому проєктові.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Тихі з'єднання, що перестають відповідати.** Тунель, з'єднання з базою даних\nчи канал push-сповіщень, що якийсь час нічого не надсилає, втрачає свою\nтрансляцію і рветься, хоча жоден бік його не закривав. Симптом виглядає\nвипадковим, бо залежить від того, як довго лінія мовчала. Надсилайте пакети\nkeepalive зсередини частіше, ніж спрацьовує найкоротший таймер на шляху, як це\nробить `PersistentKeepalive`, а на NAT, який ви експлуатуєте самі, тримайте\nтаймери не нижче мінімумів RFC 4787 і RFC 5382. RFC 4787 вимагає, щоб трансляцію\nоновлювали вихідні пакети, і попереджає, що оновлення вхідним трафіком дозволяє\nзловмисникові підтримувати її вічно, тож оновлювати її має внутрішній бік.\n\n**Очікувати, що з'єднання прийдуть ззовні.** Традиційний NAT за своєю будовою\nвихідний, тож служба на внутрішньому хості недосяжна, доки хтось не пропише для\nнеї статичну трансляцію. Додайте правило `dnat` рівно для тих портів, які\nпотрібні службі, або розверніть напрямок і дайте внутрішньому хостові самому\nз'єднуватися назовні, як у прикладі з keepalive вище.\n\n**Відсутній hairpinning.** Двом внутрішнім хостам, які звертаються один до\nодного через зовнішню адресу одного з них, потрібно, щоб NAT розвернув пакет\nназад. RFC 4787 вимагає, щоб пристрої NAT підтримували такий hairpinning і\nподавали розвернутий пакет із зовнішньою адресою джерела й портом. Перевірте цей\nшлях навмисно, а там, де пристрій його не витримує, нехай внутрішні хости\nзвертаються за внутрішньою адресою.\n\n**Адреси всередині корисного навантаження.** FTP — класичний випадок: RFC 2663\nзазначає, що команда `PORT` і відповідь на `PASV` несуть IP-адресу й порт у\nвигляді тексту, і NAT, який переписує лише заголовки, лишає їх хибними. Пристрої\nNAT латають такі протоколи шлюзом прикладного рівня (Application Level Gateway,\nALG), і RFC 3022 називає шлюз для FTP найпоширенішим. ALG мусить читати корисне\nнавантаження, тож шифрування виводить його з ладу, якщо шлюз не має ключа, а RFC\n3022 додає, що на наскрізний IPsec через NAT розраховувати не можна. Віддавайте\nперевагу протоколам, які не кладуть адрес у корисне навантаження; а там, де\nстарий протокол мусить проходити через NAT, який ви експлуатуєте, довідка nft(8)\nпоказує помічник відстеження з'єднань для FTP.\n\n**Журнали, що називають лише маршрутизатор.** За NAT журнал доступу сервера\nзаписує спільну адресу, яка сама по собі не може вказати на один внутрішній\nхост. Записуйте поруч з адресою порт джерела й точну позначку часу та\nсинхронізуйте годинники, щоб скаргу на одне з'єднання можна було зіставити з\nтрансляцією на маршрутизаторі.\n\n**Фрагменти під NAPT.** Заголовок TCP чи UDP несе лише перший фрагмент, тож RFC\n3022 попереджає, що трансляція вихідних фрагментів через NAPT приречена на\nневдачу і що два внутрішні хости, які надсилають фрагменти з тим самим\nідентифікатором на ту саму адресу призначення, можуть зіпсувати обидва сеанси.\nТримайте пакети досить малими, щоб вони проходили шлях цілими.\n\n**Сприймати NAT як брандмауер.** Те, що NAT працює в одному напрямку, легко\nсплутати із захистом. RFC 4787 визнає, що NAT часто впроваджують заради цілей\nбезпеки, але прямо каже, що спосіб, у який NAT будує трансляції, не впливає на\nйого безпеку: її повністю визначає фільтрація, тобто те, які пакети він\nпропускає досередини. Пишіть явні правила фільтрації для того, що може входити,\nі до кожного правила `dnat` додавайте правило, яке пропускає лише той трафік,\nдля якого його створено.\n\n## Що почитати далі\n\n- [RFC 3022: Traditional IP Network Address Translator (Traditional NAT)](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc3022.html)\n  — опис Basic NAT і NAPT 2001 року з чесним переліком того, чого вони коштують.\n- [RFC 2663: IP Network Address Translator (NAT) Terminology and Considerations](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc2663.html)\n  — термінологія NAT, від адресних областей до прозорої маршрутизації й ALG.\n- [RFC 4787: Network Address Translation (NAT) Behavioral Requirements for Unicast UDP](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc4787.html)\n  — як NAT має будувати трансляції для трафіку UDP, коли їх видаляти і як\n  розвертати пакети між внутрішніми хостами.\n- [RFC 5382: NAT Behavioral Requirements for TCP](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc5382.html)\n  — відповідник для TCP, зокрема з тайм-аутами неактивності для встановлених і\n  закриваних з'єднань.\n- [wg(8): set and retrieve configuration of WireGuard interfaces](https://git.zx2c4.com/wireguard-tools/about/src/man/wg.8)\n  — довідка WireGuard з `PersistentKeepalive` і порадою для хостів за NAT.\n- [nft(8): nftables manual](https://www.netfilter.org/projects/nftables/manpage.html)\n  — довідник nftables, зокрема ланцюжки nat і інструкції `snat`, `dnat` та\n  `masquerade`.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/nat/\u003e\n","date_modified":"2026-10-29T11:17:41Z","description":"Що таке NAT, як ціла мережа ділить одну публічну адресу IPv4 і де він ламається: застарілі трансляції, вхідний трафік, вміст пакетів і журнали.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/nat/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/nat/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/nat/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/nat/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/nat/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/nat/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке NAT?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/nat/","version":1}