{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/","content_markdown":"# OpenID Connect\n\n## Що це таке\n\nOpenID Connect — це стандарт, за яким застосунок дізнається, хто перед ним, від\nсервісу, що щойно виконав вхід цієї людини. Специфікація сама називає його\nпростим шаром ідентифікації поверх OAuth 2.0, і влаштований він саме так: ті\nсамі перенаправлення, ендпоінти й токени, що й в OAuth, плюс ще один токен, ще\nодин ендпоінт і правила, за якими їх перевіряють. Скорочено його часто пишуть\nOIDC. Основна специфікація стала остаточною в лютому 2014 року. Чинний текст, до\nякого внесено другий набір виправлень, датовано 15 грудня 2023 року, і його\nсупроводжує робоча група OpenID Foundation.\n\nСам по собі OAuth відповідає на запитання «що цьому застосунку дозволено?».\nЗастосунок отримує токен доступу, призначений для API, і сам читати його не\nповинен. OpenID Connect ставить ще й запитання «хто увійшов?» і відповідає на\nнього ID-токеном: JSON Web Token, адресованим самому застосунку, де\nсказано, хто ця людина, хто за це ручається, коли токен видано і для якого\nзастосунку його призначено. ID-токени мають бути підписані. Специфікація\nдозволяє `alg: none` лише тоді, коли тип відповіді не повертає жодного ID-токена\nз ендпоінта авторизації і клієнт явно попросив `none` під час реєстрації.\n\nДля цього завдання специфікація перейменовує ролі OAuth. Постачальник OpenID\n(OpenID Provider, OP) — це сервер авторизації OAuth, який автентифікує людей і\nвидає ID-токени. Залежна сторона (Relying Party, RP) — клієнт OAuth, якому\nтреба знати, хто ця людина. Саму людину названо кінцевим користувачем\n(End-User). Запит стає запитом OpenID Connect, коли в його scope є значення\n`openid`, і це значення обов'язкове: без нього, як прямо сказано в\nспецифікації, поведінка зовсім не визначена.\n\nІнші значення scope запитують дані профілю. `profile` охоплює ім'я, псевдонім,\nфото, мовні налаштування та подібні твердження (claims), `email` додає `email`\nі `email_verified`, а `address` і `phone` дають те, що й обіцяють їхні назви.\nЦі твердження застосунок може отримати з ендпоінта UserInfo в постачальника,\nзвичайного API під захистом OAuth, який викликають із токеном доступу.\n\nПрацювати з ним можна трьома способами. Потік authorization code передає через\nбраузер лише короткоживучий код, а токени отримує через HTTPS-запит до\nендпоінта токенів. Неявний потік (implicit) повертає токени просто в перенаправленні, а\nгібридний поєднує обидва. Супровідна специфікація, OpenID Connect Discovery\n1.0, дає застосунку змогу дізнатися всі ендпоінти й ключі підпису з однієї\nадреси.\n\n## Чому це важливо\n\nГоловна причина — єдиний вхід (single sign-on). Коли перед багатьма\nзастосунками стоїть один постачальник ідентичності, люди мають один набір\nоблікових даних, застосунки їх не зберігають узагалі, а правила входу, від\nвимог до паролів до другого фактора, задаються в одному місці, у постачальника.\nОбліковий запис, заблокований у постачальника, вже не відкриє нового сеансу в\nзастосунках, що на нього покладаються, тож офбординг зводиться до одного кроку\nзамість цілого списку.\n\nСтандарт закриває й діру, в яку потрапляють команди, коли будують вхід на\nголому OAuth. RFC 6749 попереджає, що в неявному потоці публічний клієнт не\nможе визначити, якому клієнтові видано токен доступу. Клієнт, який вважає, що\nдійсний токен йому може дати лише власник ресурсу, відкритий для підміни\nособи: зловмисник із токеном, виданим іншому застосунку, пред'являє його й\nсходить за людину, якій той токен належить. ID-токен у твердженні `aud` називає\nзастосунок, для якого його видано, і застосунок це перевіряє.\n\nОскільки це стандарт, зроблене один раз переноситься далі. Специфікація обіцяє\nвіддавати дані профілю в сумісний (interoperable) спосіб, тож код, що впускає\nлюдей через одного постачальника, впустить їх і через іншого. А з Discovery\nзастосунок дізнається ендпоінти й ключі підпису постачальника з його URL\nвидавця (issuer), а не з налаштувань, які хтось переписав уручну.\n\nІ нарешті, OpenID Connect дає кожній людині стабільний ідентифікатор.\nСпецифікація прямо каже, що пара `iss` (видавець) і `sub` (ідентифікатор\nсуб'єкта) — єдині твердження, на які застосунок може покластися як на\nстабільний ідентифікатор людини. Значення `sub` унікальне в межах видавця,\nніколи не призначається повторно і має не більше 255 символів ASCII.\nПостачальник може навіть видавати кожному застосункові окремий `sub`, так\nзваний попарний ідентифікатор, щоб застосунки не могли без дозволу зіставляти\nміж собою дії людини.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nВізьмімо вебзастосунок, зареєстрований у постачальника OpenID за адресою\n`https://server.example.com` з ідентифікатором клієнта `s6BhdRkqt3`; значення\nнижче взято з прикладів самої специфікації. Спершу застосунок читає\nконфігурацію постачальника за стандартною адресою під URL видавця:\n\n```http\nGET /.well-known/openid-configuration HTTP/1.1\nHost: server.example.com\n```\n\nВідповідь — документ JSON. У скороченому вигляді:\n\n```json\n{\n  \"issuer\": \"https://server.example.com\",\n  \"authorization_endpoint\": \"https://server.example.com/connect/authorize\",\n  \"token_endpoint\": \"https://server.example.com/connect/token\",\n  \"userinfo_endpoint\": \"https://server.example.com/connect/userinfo\",\n  \"jwks_uri\": \"https://server.example.com/jwks.json\",\n  \"scopes_supported\": [\"openid\", \"profile\", \"email\", \"address\", \"phone\"],\n  \"id_token_signing_alg_values_supported\": [\"RS256\", \"ES256\", \"HS256\"]\n}\n```\n\nDiscovery вимагає, щоб `issuer` у цьому документі був ідентичний URL видавця,\nякий застосунок поставив перед стандартним шляхом; якщо вони різняться,\nзастосунок зупиняється. Далі він відправляє браузер людини до ендпоінта\nавторизації з потоком code, значенням `openid` у scope і двома випадковими\nзначеннями, які зберіг разом із сеансом браузера: `state` для перенаправлення і\n`nonce` для ID-токена. Публічний клієнт додав би ще й параметри PKCE, які\nRFC 9700 для нього робить обов'язковими; тут їх пропущено, щоб рядки не\nвиходили задовгими.\n\n```http\nGET /connect/authorize?response_type=code\u0026client_id=s6BhdRkqt3\n    \u0026redirect_uri=https%3A%2F%2Fclient.example.org%2Fcb\n    \u0026scope=openid%20profile%20email\n    \u0026state=af0ifjsldkj\u0026nonce=n-0S6_WzA2Mj HTTP/1.1\nHost: server.example.com\n```\n\nПостачальник виконує вхід людини й повертає браузер із кодом, а застосунок\nобмінює цей код на ендпоінті токенів так само, як у звичайному OAuth. Різниця —\nу відповіді: тепер поруч із токеном доступу в ній є `id_token` (тут скорочено):\n\n```json\n{\n  \"access_token\": \"SlAV32hkKG\",\n  \"token_type\": \"Bearer\",\n  \"refresh_token\": \"8xLOxBtZp8\",\n  \"expires_in\": 3600,\n  \"id_token\": \"eyJhbGciOiJSUzI1NiIsImtpZCI6IjFlOWdkazcifQ.ewogImlzc...\"\n}\n```\n\nID-токен складається з трьох частин у base64url, розділених крапками. Перша\nдекодується в `{\"alg\":\"RS256\",\"kid\":\"1e9gdk7\"}`: це алгоритм підпису та\nідентифікатор ключа в опублікованому наборі ключів постачальника. Середня\nчастина містить твердження, і в прикладі специфікації вони такі:\n\n```json\n{\n  \"iss\": \"https://server.example.com\",\n  \"sub\": \"24400320\",\n  \"aud\": \"s6BhdRkqt3\",\n  \"nonce\": \"n-0S6_WzA2Mj\",\n  \"exp\": 1311281970,\n  \"iat\": 1311280970,\n  \"auth_time\": 1311280969,\n  \"acr\": \"urn:mace:incommon:iap:silver\"\n}\n```\n\nПерш ніж повірити бодай слову, застосунок перевіряє токен, і специфікація\nперелічує кроки. `iss` має точно збігатися з ідентифікатором видавця. `aud` має\nмістити власний ідентифікатор клієнта застосунку і не містити аудиторій, яким\nвін не довіряє. Підпис має перевірятися ключами постачальника з `jwks_uri` за\nалгоритмом, указаним у заголовку; якщо токен, як тут, прийшов просто з\nендпоінта токенів через TLS, перевірка TLS-сертифіката сервера може замінити\nперевірку підпису. Поточний час має бути раніше за `exp`, а `nonce` має\nдорівнювати значенню, яке застосунок надіслав. Лише тоді він виконує вхід\nлюдини з ключем `https://server.example.com` плюс `24400320` і, якщо потрібно,\nзабирає токеном доступу адресу пошти й дані профілю з ендпоінта UserInfo.\n\nОдин постачальник для багатьох систем — зміна не лише технічна, а й\nорганізаційна. В одному з проєктів на цьому сайті,\n[керування доступом у M365 і SSO](/uk/portfolio/led-access-management-across-m365-and-sso/),\nоблікові записи й доступ консолідували в M365, 1Password, Red Hat SSO та\nOKTA SSO. Запровадили принцип найменших привілеїв, а онбординг і офбординг\nстандартизували, тож доступ відкликали вчасно й послідовно, а не залишали після\nтого, як людина пішла.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Адреса пошти слугує ключем облікового запису.** Вибір очевидний і хибний.\nСпецифікація дозволяє видавцеві з часом віддати ту саму адресу іншій людині й\nзабороняє використовувати `email`, `phone_number`, `preferred_username` і\n`name` як унікальні ідентифікатори. Застосунок, що шукає людей за поштою, може\nпередати обліковий запис однієї людини наступному власникові адреси. Зберігайте\nяк ключ `iss` і `sub` разом, пошту тримайте звичайним атрибутом, а перш ніж\nна адресу в чомусь покладатися, перевірте, що `email_verified` дорівнює true.\n\n**Токен доступу вважають доказом того, хто увійшов.** Деякі застосунки\nотримують токен доступу, викликають із ним API і вважають відповідь входом.\nАле токен могли видати зовсім іншому застосункові, і це та сама підміна особи,\nвід якої застерігає RFC 6749. Виконуйте вхід за ID-токеном і лише після того,\nяк переконалися, що його `aud` містить ваш власний ідентифікатор клієнта.\n\n**ID-токен декодують, але не перевіряють.** Щоб прочитати твердження з токена,\nдосить декодувати base64url, ключ для цього взагалі не потрібен, і саме в цій\nлегкості пастка. Токен, у якого не перевірено підпис, `iss`, `aud` чи `exp`,\nможе виявитися підробленим, чужим або простроченим. Візьміть бібліотеку, яку\nактивно підтримують, задайте їй видавця й ідентифікатор клієнта і дайте їй\nпройти всі кроки зі списку специфікації, а не лише зручні.\n\n**Nonce відсутній, сталий або його не порівнюють.** Без нього ID-токен,\nперехоплений під час одного входу, можна підсунути в інший. RFC 9700 додає, що\nnonce має стосуватися одного конкретного входу й бути прив'язаним до браузера,\nякий його почав. Специфікація пропонує один спосіб це зробити: зберегти\nкриптографічно випадкове значення в сеансовому cookie з атрибутом HttpOnly,\nнадіслати його хеш як `nonce` і звірити одне з одним, коли ID-токен повернеться.\n\n**Ключі підпису кешують назавжди.** Постачальники змінюють ключі, і застосунок,\nщо тримається за вчорашній набір ключів, відхилятиме кожен токен, підписаний\nновим. Специфікація очікує, що постачальник публікує ключі за адресою\n`jwks_uri` і позначає кожен токен ідентифікатором `kid`, а застосунок\nзавантажує набір ключів заново, коли натрапляє на незнайомий `kid`. Кешуйте\nключі, але сприймайте невідомий `kid` як сигнал оновити їх, а не як привід\nвідмовити у вході.\n\n**Два тенанти на одному хості вважають одним видавцем.** Постачальник може\nтримати кілька видавців на одному хості, і шлях є частиною ідентифікатора\nвидавця: суб'єкт `1234` у `https://example.com` і суб'єкт `1234` у\n`https://example.com/sales` — це різні люди. Зберігайте рядок видавця повністю,\nпорівнюйте його символ у символ і ніколи не обрізайте до імені хоста.\n\n## Що почитати далі\n\n- [OpenID Connect Core 1.0](https://openid.net/specs/openid-connect-core-1_0.html)\n  — ID-токен, три потоки, стандартні твердження й кроки перевірки, у редакції з\n  другим набором виправлень від грудня 2023 року.\n- [OpenID Connect Discovery 1.0](https://openid.net/specs/openid-connect-discovery-1_0.html)\n  — документ конфігурації за стандартною адресою і правило, за яким його\n  `issuer` має бути ідентичний URL видавця, під яким документ отримано.\n- [RFC 6749: The OAuth 2.0 Authorization Framework](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc6749)\n  — фреймворк, на якому побудовано OpenID Connect, із попередженням у розділі\n  10.16 про те, чим небезпечна ідентифікація людей за токенами доступу.\n- [RFC 7519: JSON Web Token (JWT)](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc7519) —\n  формат, у якому випускають кожен ID-токен.\n- [RFC 9700: Best Current Practice for OAuth 2.0 Security](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9700)\n  — чинні рекомендації щодо PKCE, nonce і перенаправлень, які стосуються\n  OpenID Connect так само, як і OAuth.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/\u003e\n","date_modified":"2026-11-09T21:50:25Z","description":"Як OpenID Connect дає змогу входити поверх OAuth: ID-токен і його твердження, вхід від Discovery до перевірки крок за кроком і шість типових помилок.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке OpenID Connect?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/openid-connect/","version":1}