{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/","content_markdown":"# Прогресивний вебзастосунок\n\n## Що це таке\n\nПрогресивний вебзастосунок (англійською Progressive Web App, скорочено PWA) — це\nвебсайт, зроблений так, щоб браузер міг його встановити й запускати як\nзастосунок: з власного значка, у власному вікні й часто так, що частина його\nпрацює і без мережі. При цьому він увесь час лишається звичайним вебсайтом.\nМагазин застосунків тут ні до чого, а сторінки — той самий HTML, CSS і\nJavaScript, який браузер інакше завантажив би у вкладці.\n\nЖоден стандарт не визначає цього терміна. Стандарти визначають дві частини, з\nяких його складають. Перша — маніфест вебдодатка, JSON-файл, описаний у\nспецифікації W3C Web Application Manifest: він дає застосунку назву, значки,\nпочатковий URL і режим відображення. Планку ця специфікація ставить низько: «Будь-який\nвебсайт є вебзастосунком, який можна встановити». Браузер може запропонувати спосіб\nтакий сайт встановити, і встановлений застосунок потім відкривається з\nналаштуваннями з маніфесту. У режимі відображення `standalone` він має бути\nсхожим на нативний застосунок — це може означати окреме вікно і значок у меню\nпрограм, — а браузер прибирає свій стандартний інтерфейс, наприклад адресний\nрядок.\n\nДруга частина — service worker зі специфікації W3C Service Workers. Це скрипт,\nякий браузер виконує окремо від сторінки: він стоїть між сторінкою й мережею,\nбачить запити, які надсилає сторінка, і може відповідати на них із кешів, якими\nкерує сам. Саме це дає вебзастосунку змогу й далі віддавати свої сторінки без\nмережі. Ці кеші належать скрипту: специфікація тримає їх цілком окремо від\nзвичайного HTTP-кешу браузера, і змінюються вони лише тоді, коли їх змінює\nскрипт.\n\nУ Web Application Manifest слово «progressive» не трапляється жодного разу, а\nспецифікація Service Workers згадує його один раз — у примітці про те, як\nChromium розпізнає PWA. Посібник Next.js про PWA радить прогресивне покращення\n(progressive enhancement), щоб застосунок і далі добре працював у браузері, який\nне підтримує частини його PWA-можливостей. У цьому сенсі кожна частина\nнеобов'язкова. Браузер, який ігнорує маніфест або взагалі не підтримує service\nworkers, однаково показує вебсайт.\n\nПрогресивний вебзастосунок — це й не окремий різновид вебсайту. Односторінковий\nзастосунок, статичний сайт і сайт із серверним рендерингом можуть однаково\nдодати маніфест і service worker. Термін описує, що браузер може зробити із\nсайтом після завантаження, а не те, як з'являється його HTML.\n\n## Чому це важливо\n\nПосібник Next.js наводить три аргументи. Оновлення виходять одразу, без\nочікування схвалення в магазині застосунків. Одна кодова база працює на всіх\nплатформах. І застосунок отримує можливості, яких люди чекають від нативних\nзастосунків, як-от встановлення на головний екран і push-сповіщення. Усі три випливають із того, що застосунок і далі є вебсайтом: нову версію можна опублікувати без окремого випуску в магазині застосунків; коли кожен пристрій перейде на неї, залежить від кешування й оновлення service worker.\n\nРобота без мережі — причина, з якої service worker узагалі існує. Розділ\nспецифікації про мотивацію каже, що вебзастосунки традиційно виходили з того, що\nмережа досяжна, і що це ставить вебвміст у невигідне становище порівняно з\nіншими технологічними стеками. Service worker покликаний виправити цей\nдисбаланс. Коли він є, потяг у тунелі чи корабель далеко від берега вже не\nмусять закінчуватися сторінкою помилки браузера.\n\nОбидві половини незалежні. Посібник Next.js зазначає, що для пропозиції\nвстановити застосунок підтримка офлайну не потрібна, а специфікація маніфесту\nприбрала власний член `serviceworker`. Застосунок може встановлюватися без\nservice worker, а service worker може навчити звичайний сайт працювати офлайн\nбез жодного маніфесту.\n\nСпільне в обох половин — HTTPS. Next.js називає сайт, який віддається через\nHTTPS, однією з двох умов, без яких застосунок не встановити на головний екран\nтелефона; друга умова — коректний маніфест. Специфікація Service Workers\nвимагає, щоб service workers працювали в захищених контекстах, тобто на практиці\nчерез HTTPS, а для розробки дозволено localhost.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nРобочий PWA складається з трьох невеликих файлів, і всі вони написані для цієї\nстатті. Маніфест дає застосунку назву, вибирає режим відображення й перелічує\nзначки:\n\n```json\n{\n  \"name\": \"Field Notes\",\n  \"short_name\": \"Notes\",\n  \"start_url\": \"/\",\n  \"display\": \"standalone\",\n  \"icons\": [\n    { \"src\": \"/icon-192.png\", \"sizes\": \"192x192\", \"type\": \"image/png\" },\n    { \"src\": \"/icon-512.png\", \"sizes\": \"512x512\", \"type\": \"image/png\" }\n  ]\n}\n```\n\nКожна сторінка підключає маніфест і реєструє service worker, але лише в\nбраузері, який це підтримує:\n\n```html\n\u003clink rel=\"manifest\" href=\"/manifest.webmanifest\" /\u003e\n\u003cscript\u003e\n  if (\"serviceWorker\" in navigator) {\n    navigator.serviceWorker.register(\"/sw.js\");\n  }\n\u003c/script\u003e\n```\n\nА сам service worker зберігає невеликий набір файлів для роботи офлайн:\n\n```js\n// sw.js\nconst CACHE = \"shell-v2\";\nconst SHELL = [\"/offline.html\", \"/app.css\", \"/app.js\"];\n\nasync function precache() {\n  const cache = await caches.open(CACHE);\n  await cache.addAll(SHELL);\n}\n\nasync function dropOldCaches() {\n  const names = await caches.keys();\n  const old = names.filter((name) =\u003e name !== CACHE);\n  await Promise.all(old.map((name) =\u003e caches.delete(name)));\n}\n\nasync function respond(request) {\n  if (request.mode === \"navigate\") {\n    try {\n      return await fetch(request);\n    } catch {\n      return caches.match(\"/offline.html\");\n    }\n  }\n  const hit = await caches.match(request);\n  return hit ?? fetch(request);\n}\n\nself.addEventListener(\"install\", (event) =\u003e {\n  event.waitUntil(precache());\n});\n\nself.addEventListener(\"activate\", (event) =\u003e {\n  event.waitUntil(dropOldCaches());\n});\n\nself.addEventListener(\"fetch\", (event) =\u003e {\n  if (event.request.method !== \"GET\") return;\n  event.respondWith(respond(event.request));\n});\n```\n\nМаніфест має розширення `.webmanifest`, зареєстроване для цього формату, і\nвіддається з медіатипом `application/manifest+json`. Service worker лежить у\nкорені, бо його область дії (scope) за замовчуванням — каталог, у якому лежить\nскрипт: worker за адресою `/js/sw.js` міг би керувати лише сторінками під\n`/js/`, якщо сервер не надішле заголовок `Service-Worker-Allowed`. Під час\nвстановлення він відкриває кеш з назвою `shell-v2` і зберігає туди\nофлайн-сторінку, таблицю стилів і скрипт. `addAll()` відхиляє проміс, якщо\nбудь-який із цих файлів повернеться зі статусом помилки, а оскільки цей проміс\nпередано в `waitUntil()`, разом із ним зривається й усе встановлення, і\nнапівзаповненого кешу не лишається. Під час активації worker видаляє всі кеші з\nіншою назвою. Переходи між сторінками спершу йдуть у мережу й повертаються до\nзбереженої офлайн-сторінки, коли мережа не відповідає. Усе інше віддається з\nкешу, якщо воно там є, і завантажується з мережі, якщо немає. Запитів, відмінних\nвід `GET`, він не чіпає.\n\nКомпанія описує повну реалізацію цього на справжній платформі.\n[Запис у портфоліо](/uk/portfolio/delivered-full-progressive-web-app-support/)\nпояснює, навіщо це знадобилося: багато користувачів платформи — моряки й\nпрацівники на виїзді, які весь час у телефоні, часто без мережі або зі слабким\nзв'язком, тож застосунок треба було зробити таким, щоб його встановлювали, як\nзвичайну програму, і щоб він працював і тоді, коли пропадає сигнал. Запис\nохоплює обидві половини. Застосунок встановлюється на головний екран зі значками\nкількох розмірів, екраном-заставкою та кольорами теми. Service worker підключено\nза допомогою плагіна next-pwa, а кешування Workbox під час виконання віддає\nшрифти, зображення, аудіо, відео й ресурси з CDN за принципом «спершу кеш», бо\nміж запитами все це лишається незмінним, а поруч працюють заголовки HTTP\ncache-control. Оскільки service workers потребують HTTPS, встановлення й роботу\nбез мережі перевіряли на справжніх пристроях, і саме через HTTPS. Результат, про\nякий ідеться в записі: люди встановлюють застосунок і користуються ним без\nмережі, а повторні відвідини беруться з кешу.\n\nПоловина, що стосується встановлення, теж виглядає інакше з погляду читача. На сайті є\n[сторінка про те, як установити його як застосунок](/uk/install/), і вона пояснює, де\nкожен браузер ховає потрібну команду: «Поділитися» й «Додати на початковий екран» у\nSafari на iPhone, невеликий значок праворуч в адресному рядку в Chrome, Edge, Brave,\nOpera та Vivaldi на комп'ютері і «Додати в Dock» у Safari на macOS Sonoma чи новішій.\nТам також сказано, що iOS сама ніколи не пропонує встановлення. Firefox надає окремі\nвікна вебзастосунків у Windows, починаючи з версії 143 або з версії 150, якщо Firefox\nвстановлено з Microsoft Store, але не в macOS чи Linux. Сторінка також прямо каже, що\nдає встановлення цього сайту: значок і вікно, але не копію для роботи офлайн, бо без\nмережі сайт працює лише тоді, коли в нього є service worker.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Користувачі застрягають на старій версії.** Згідно зі специфікацією Service\nWorkers, об'єкти кешу не оновлюються, якщо автор явно цього не попросить, і\nтермін їхньої дії не спливає, доки автор їх не видалить. Тож worker, який спершу\nдивиться в кеш, віддаватиме вчорашню таблицю стилів, доки скрипт не скаже\nінакше. Додайте версію в назву кешу, змінюйте її щоразу, коли змінюються\nзакешовані файли, і видаляйте старі кеші під час активації, як це робить\nприклад. Оновлення запускає саме зміна скрипту: браузер побайтово порівнює щойно\nзавантажений `sw.js` зі встановленим. Але й тоді новий worker чекає, доки старим\nне перестануть користуватися всі вкладки й вікна, якщо тільки він не викличе\n`skipWaiting()`, тож користувач із відкритою вкладкою працює з попередньою\nверсією стільки, скільки ця вкладка лишається відкритою. Посібник Next.js віддає\n`sw.js` із заголовком `Cache-Control: no-cache, no-store, must-revalidate`, щоб\nкористувачі завжди отримували найновішу версію самого worker.\n\n**На ноутбуці працює, а на тестовому телефоні — ні.** `navigator.serviceWorker`\nіснує лише в захищених контекстах. На сторінці, яку віддають через звичайний\nHTTP, звична перевірка підтримки мовчки дає false, worker так і не реєструється,\nа сторінка про це мовчить. Специфікація дозволяє браузерам пускати localhost,\n127.0.0.0/8 і ::1/128 для розробки, тому worker, який справно працює на власній\nмашині розробника, може зникнути, щойно телефон відкриє той самий застосунок\nчерез HTTP за адресою цієї машини в локальній мережі. Next.js пропонує\n`next dev --experimental-https` для локального тестування через HTTPS.\nПеревіряйте встановлення й роботу офлайн на реальних пристроях і через HTTPS,\nперш ніж вважати бодай одне з них готовим.\n\n**Обробник fetch, який нічого не робить.** Специфікація Service Workers фіксує,\nщо деякі сайти реєструють обробник `fetch` з порожнім тілом лише для того, щоб\nChromium розпізнав їх як PWA. Тепер специфікація виявляє обробники на зразок\n`() =\u003e {}` і заохочує браузери попереджати, що вони зайві й можуть погіршувати\nпродуктивність. Напишіть обробник, який справді відповідає на запити, або не\nдодавайте його зовсім.\n\n**Розрахунок на пропозицію встановити.** Чи пропонувати встановлення і як саме,\nвирішує браузер. Next.js пише, що сучасні браузери автоматично пропонують\nвстановити застосунок, щойно сайт має коректний маніфест і HTTPS, і радить не\nбудувати власну кнопку встановлення на `beforeinstallprompt`, бо ця подія не\nпрацює однаково в усіх браузерах і на всіх платформах, зокрема в Safari на iOS.\nСпецифікація маніфесту відтоді взагалі прибрала цю подію. Режим відображення й\nпочатковий URL теж лише рекомендаційні: браузер, який не підтримує `standalone`,\nпереходить на `minimal-ui`, а потім на `browser`, тобто звичайну вкладку.\nПоясніть користувачам, як установити застосунок, як це робить інструкція для iOS\nу посібнику Next.js, і розраховуйте на те, що застосунок відкриють і у вкладці.\n\n## Що почитати далі\n\n- [Web Application Manifest](https://www.w3.org/TR/appmanifest/)\n  — формат маніфесту, його члени, режими відображення і що означає встановити\n  й видалити застосунок.\n- [Service Workers](https://www.w3.org/TR/service-workers/)\n  — життєвий цикл worker, область дії, правила оновлення, вимога захищеного\n  контексту і Cache API.\n- [Web Application Manifest: Installable web applications](https://www.w3.org/TR/appmanifest/#installable-web-applications)\n  — як браузер встановлює вебзастосунок, запускає його й дає користувачеві\n  знову його видалити.\n- [Service Workers: Understanding cache lifetimes](https://www.w3.org/TR/service-workers/#cache-lifetimes)\n  — чому об'єкти кешу не оновлюються й не застарівають, доки цього не зробить\n  скрипт.\n- [How to build a Progressive Web Application (PWA) with Next.js](https://nextjs.org/docs/app/guides/progressive-web-apps)\n  — файл маніфесту, push-сповіщення, інструкції зі встановлення для iOS, HTTPS\n  під час розробки і заголовки безпеки для service worker.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Вебсайт, який браузер може встановити й тримати робочим без мережі: маніфест і service worker за ним, вимога HTTPS і чотири типові пастки.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке прогресивний вебзастосунок?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/progressive-web-app/","version":1}