{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/proxy/","content_markdown":"# Проксі\n\n## Що це таке\n\nПроксі — це програма, що стоїть між клієнтом і сервером, до якого той хоче\nдістатися. Вона приймає запит клієнта, робить власний запит до наступної\nмашини на шляху й повертає відповідь. Клієнт говорить із проксі, а проксі — із\nсервером, тож два кінці ніколи не ділять одне з'єднання. Кажуть також\n«проксі-сервер» або просто «посередник». Різновидів кілька, і найкорисніше\nзапитання до кожного — хто його туди поставив.\n\nСпецифікація HTTP, RFC 9110, називає три поширені види посередників\n(intermediaries). Проксі у вузькому сенсі обирає сам клієнт, зазвичай через\nлокальне налаштування: параметр браузера чи змінну середовища. Шлюз (gateway),\nякий RFC також називає зворотним проксі (reverse proxy), стоїть на боці\nсервера: для того, хто підключається, він поводиться як сервер-джерело, а\nкожен запит передає всередину, одному чи кільком серверам за собою. Тунель\nсліпо пересилає байти між двома з'єднаннями й перестає бути учасником розмови,\nщойно його відкрито. Клієнт просить про тунель методом CONNECT, називаючи хост\nі порт, а потім проводить крізь нього наскрізний TLS. RFC згадує й четвертий\nвид, якого ніхто не обирав: проксі-перехоплювач (interception proxy), який\nчасто називають прозорим. Він перенаправляє вихідний трафік на порт 80 на межі\nмережі, як це роблять публічні точки доступу та корпоративні брандмауери.\n\nКожен перехід — окреме з'єднання. На діаграмі в RFC між браузером і\nсервером-джерелом стоять три посередники, тобто з'єднань чотири, і такі\nналаштування, як keep-alive чи тайм-аут, стосуються кожного з них окремо. HTTP\nтакож вимагає, щоб проксі себе називав: він мусить додавати поле заголовка Via\nдо кожного повідомлення, яке пересилає, і саме так у трасуванні видно петлю чи\nнесподіваного посередника.\n\nHTTP — лише один рівень. Проксі SOCKS, версію 5 якого описує RFC 1928 від\nберезня 1996 року, пересилає TCP-з'єднання та UDP-датаграми, не читаючи їхнього\nвмісту, тож ним може користуватися будь-який протокол. Відомий приклад — Tor:\nза замовчуванням він приймає на порту 9050 SOCKS-з'єднання від локальних\nпрограм.\n\n## Чому це важливо\n\nХто керує проксі, той може читати трафік. Для звичайного HTTP це кожен\nзаголовок і кожне тіло повідомлення. Крізь тунель CONNECT він бачить ім'я\nхоста й порт, а решта — це TLS від клієнта до сервера. Зворотний проксі, що\nзавершує TLS, бачить усе відкритим текстом, і це його робота, бо щоб\nмаршрутизувати запит, його треба прочитати. Тож поставити перед сайтом\nзворотний проксі іншої компанії, а саме це й робить мережа доставки контенту\n(CDN), означає віддати тій компанії адресу кожного відвідувача й кожен URL\nраніше, ніж їх побачить сам сайт. Для інтернет-крамниці під атакою це може\nбути слушний обмін. Проте це однаково рішення про приватність, і сторінка про\nприватність має про нього сказати.\n\nДругий наслідок — те, що дізнається сервер. RFC 7239 описує втрату прямо: за\nпроксі запити видаються такими, що надходять з адреси проксі. Журнал,\nобмеження частоти запитів, список блокування чи список дозволених адрес, що\nспираються на адресу клієнта, бачать тоді одну адресу на всіх. Звичне\nвиправлення — заголовок, який несе початкову адресу далі: стандартне поле\nForwarded з RFC 7239 або старіший X-Forwarded-For. Котрій копії цього\nзаголовка вірити — саме з цього питання починається більшість проблем.\n\nТретій наслідок: проксі змінює значення помилки. Відповіді 502 Bad Gateway та\n504 Gateway Timeout пише посередник про сервер, що стоїть за ним: проксі\nотримав недійсну відповідь або не отримав її вчасно. Код 407 означає, що\nоблікові дані хоче сам проксі, перш ніж щось переслати. Знати, яка машина\nнаписала помилку, — це половина діагнозу.\n\nЧетвертий: багато проксі кешують. RFC 9111 називає кеш, що зберігає відповіді\nдля більш ніж одного користувача, спільним; зазвичай він є частиною\nпосередника. Такий кеш робить сайт швидшим і дешевшим в обслуговуванні, і\nводночас саме в ньому відповідь, призначена одній людині, може дістатися іншій.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nТри фрагменти роботи компанії обертаються навколо проксі: один поставили перед\nсайтом і знову прибрали, інші належать стороннім і принесли б свої заголовки\nдо журналу, а ще один вимкнули навмисно.\n\nУ серпні 2026 року компанія перенесла свою DNS-зону з приблизно двадцяти\nзаписів до репозиторію й узгодила її з API Cloudflare. Частиною цієї роботи\nбуло пустити вебтрафік крізь мережу доставки контенту провайдера як зворотний\nпроксі, а потім\n[робочий CDN-проксі перед сайтом розібрали заради приватності](/uk/portfolio/reconciled-a-20-record-dns-zone-as-code/).\nЗаперечення стосувалося його місця: адреса кожного читача й кожен запитаний\nшлях спершу потрапляли б до третьої сторони й оброблялися б за її правилами, а\nдля компанії, яка каже читачам, що за ними ніхто не стежить, це важило більше,\nніж захист від атак, який він давав. Рішення записане разом з обґрунтуванням,\nтож його не відкриють знову випадково.\n\nМісяцем пізніше компанія почала рахувати читачів за власним журналом\nвебсервера, і довелося зважати на проксі, якими вона не керує.\n[Журнал доступу викидає сім заголовків, що передають адресу клієнта](/uk/portfolio/measured-13-addresses-with-no-tracking/),\nще до запису рядка. Логер копіює заголовки без змін, тож у читача за\nкорпоративним проксі незамаскована адреса інакше лягла б у файл під назвою\nзаголовка, якої правило маскування не охоплювало.\n\nТого ж місяця сайт опублікували як onion-дзеркало в мережі Tor, і\n[власний проксі-порт демона Tor для вихідного трафіку в конфігурації відключено](/uk/portfolio/published-a-readable-tor-onion-mirror/).\nДоступ до onion-сервісу відбувається через ланцюжки, які демон встановлює\nназовні, тож для публікації цього дзеркала не потрібен окремий вхідний порт з\nінтернету. Оскільки SOCKS-слухач вимкнено, цей демон Tor не надає локальним\nзастосункам проксі для вихідних з'єднань.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Усі запити в журналі приходять з однієї адреси.** Застосунок стоїть за\nзворотним проксі й записує адресу з'єднання, яке отримав, тобто адресу проксі.\nОбмеження частоти тоді гальмує всіх одразу, а блокування, записане засобом\nвиявлення вторгнень, блокує проксі, тобто всю аудиторію. Нехай проксі передає\nадресу клієнта в заголовку, а застосунок читає цей заголовок лише на\nз'єднаннях із власної адреси проксі. У nginx для цього є директива\nset_real_ip_from модуля realip; більшість вебфреймворків мають аналогічне\nналаштування довірених проксі.\n\n**Клієнт обирає собі адресу, надіславши заголовок.** Застосунок читає\nX-Forwarded-For у кожному запиті, зокрема в тих, що дійшли до нього напряму,\nі в тих, що прибули з підробленим значенням у заголовку від самого початку.\nRFC 7239 прямо каже, що поле може змінити будь-який вузол на шляху, клієнт\nтеж. Довіряйте лише записам, які додав ваш власний проксі, рахуючи справа, і\nприв'яжіть застосунок до loopback або приватної мережі, щоб проксі був єдиним\nвходом.\n\n**Журнал, який мав бути анонімним, зберігає повні адреси.** Адресу клієнта\nзамасковано в полі, яке хтось перевірив, але та сама адреса їде в Forwarded,\nX-Forwarded-For, X-Real-IP та подібних заголовках, і логер, що записує набір\nзаголовків у тому вигляді, в якому їх отримав, зберігає їх повністю. Складіть\nперелік усіх заголовків, що можуть нести адресу, відкиньте або замаскуйте\nкожен у момент запису рядка, а тоді надішліть тестовий запит і прочитайте\nрядок на диску.\n\n**Сторінки повертають 502 або 504, а власний журнал бекенда мовчить.** Помилку\nнаписав проксі. Код 502 означає, що він отримав недійсну відповідь: бекенд не\nпрацював, слухав на іншому порту або говорив звичайним HTTP там, де проксі\nчекав TLS, чи навпаки. Код 504 означає, що бекенд відповідав довше за тайм-аут\nчитання проксі, який у nginx за замовчуванням становить 60 секунд. Спершу\nпрочитайте журнал помилок проксі, бо там названо адресу upstream, яку він\nпробував, і збільшуйте тайм-аут лише для маршрутів, про які відомо, що вони\nповільні.\n\n**Користувач бачить сторінку іншого користувача.** Спільний кеш у проксі чи в\nмережі доставки контенту зберіг персональну відповідь, наприклад сторінку\nоблікового запису, віддану разом із сесійним cookie, і віддав її наступному,\nхто запитав той самий URL. Позначайте кожну відповідь, що стосується окремого\nкористувача, директивою Cache-Control: private, бо таку відповідь, за RFC\n9111, спільний кеш зберігати не повинен, або no-store там, де копію не варто\nзберігати ніде, і перевірте заголовки, які проксі повертає насправді.\n\n## Що почитати далі\n\n- [RFC 9110, section 3.7: Intermediaries](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9110#section-3.7)\n  — визначення проксі, шлюзу, тунелю та проксі-перехоплювача.\n- [RFC 9110, section 9.3.6: CONNECT](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9110#section-9.3.6)\n  — як клієнт просить проксі відкрити тунель до хоста й порту.\n- [RFC 7239: Forwarded HTTP Extension](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc7239)\n  — стандартний заголовок для початкової адреси клієнта та його застереження.\n- [RFC 9111: HTTP Caching](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9111)\n  — спільні й приватні кеші та директиви, що їх розмежовують.\n- [RFC 1928: SOCKS Protocol Version 5](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc1928)\n  — протокольно нейтральний проксі, що пересилає TCP-з'єднання й UDP.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/proxy/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Що змінює проксі між клієнтом і сервером: яку адресу бачить сервер, хто може читати трафік і про що насправді свідчить 502 чи 504.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/proxy/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/proxy/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/proxy/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/proxy/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/proxy/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/proxy/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке проксі?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/proxy/","version":1}