{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/raid/","content_markdown":"# RAID\n\n## Що це таке\n\nRAID об'єднує кілька дисків в один блоковий пристрій, щоб група була швидшою,\nбільшою або живучішою, ніж будь-який її окремий диск. Назва походить із\nтехнічного звіту Каліфорнійського університету в Берклі 1987 року, який написали\nДевід Паттерсон, Гарт Гібсон і Ренді Кац: _A Case for Redundant Arrays of\nInexpensive Disks (RAID)_. Linux пише рівні малими літерами й без пробілу, raid1\nчи raid5, — саме так їх показує драйвер md.\n\nЗвіт починає з розриву. Процесори й пам'ять швидшали, і анотація застерігає, що\nцей виграш пропаде, якщо введення-виведення не встигатиме за ними. Звіт\nпротиставляє Single Large Expensive Disk, SLED, чия місткість швидко зростала, а\nпродуктивність покращувалася лише помірно, масивам із дешевих дисків, зроблених\nдля персональних комп'ютерів, і очікує, що такі масиви приблизно вдесятеро\nпереважать великий диск за швидкістю, надійністю, споживанням енергії та запасом\nдля зростання. Порівняння цілком конкретне: IBM 3380 для мейнфреймів, Fujitsu\nSuper Eagle для мінікомп'ютерів і Conner CP 3100 на 100 МБ для персональних\nкомп'ютерів.\n\nДалі — заковика, у розділі, який автори самі називають поганими новинами. Якщо\nдиски відмовляють незалежно один від одного і з постійною інтенсивністю, а звіт\nзауважує, що саме це припускають виробники, коли вказують середній час до\nвідмови (MTTF), то MTTF масиву дорівнює MTTF одного диска, поділеному на\nкількість дисків. Сто дисків CP 3100, кожен із заявленими 30 000 годин, дають\n300 годин, тобто менше двох тижнів; тисяча дає 30 годин. Звіт робить прямий\nвисновок: великі масиви дешевих дисків без відмовостійкості надто ненадійні, щоб\nвід них була користь.\n\nВідповідь — надлишковість. Диски ділять на групи надійності, і в кожній є\nдодаткові контрольні диски з надлишковою інформацією. Коли диск відмовляє, його\nзамінюють і відтворюють його вміст на новому диску з цієї інформації; час, який\nна це йде, — середній час відновлення (MTTR), а гарячі резервні диски (hot\nstandby spares), що вмикаються електронно, щойно диск помирає, його скорочують.\nПотім звіт описує п'ять способів організувати диски й називає кожен рівнем.\nРівень 1 дзеркалить кожен диск. Рівень 2 виправляє помилки кодом Геммінга, як це\nробили системи пам'яті. Рівню 3 досить одного контрольного диска на групу.\nРівень 4 дає змогу дрібним операціям читання й запису йти на різні диски\nодночасно. Рівень 5 розподіляє дані й контрольну інформацію по всіх дисках, щоб\nжоден окремий контрольний диск не гальмував запис.\n\nПрактика доповнила цей перелік. mdadm, інструмент для керування програмним RAID\nу Linux, приймає, серед інших, linear, raid0 (або stripe), raid1, raid4, raid5,\nraid6 і raid10. Розподілу даних без надлишковості (striping), який нині звуть\nрівнем 0, у класифікації 1987 року немає: вона починається з дзеркальних дисків.\nЗвіт залишив відкритим питання, будувати масив апаратно чи програмно, і назвав\nйого суто питанням витрат і вигоди. Linux md — програмний варіант; плата\nконтролера, що показує операційній системі один великий диск, — апаратний.\n\n## Чому це важливо\n\nДиск зношується, і на сервері з одним диском його відмова зупиняє машину й\nзалишає дані на милість тієї резервної копії, яка є. Розділ звіту про надійність\nпочинається саме з цього: диски настільки ненадійні, що системні адміністратори\nщоночі роблять резервну копію всього. З надлишковістю відмова диска стає\nремонтом, а не аварією. Масив працює далі на дисках, що лишилися, у стані, який\nLinux називає degraded (деградований), і повертається до повної сили, коли\nзаміну додано й відбудовано.\n\nЦей захист триває, лише поки тримаються решта дисків. Розрахунки звіту вважають\nдані втраченими, коли в тій самій групі відмовляє ще один диск, перш ніж\nвідремонтовано перший, тож тривалість вікна ремонту важить не менше, ніж\nкількість контрольних дисків. З гарячими резервами й коротким ремонтом цифри\nвражають: за підрахунком звіту, масив рівня 5 із 1 000 дисків, у групах по\nдесять і з 5 відсотками резервних дисків, і далі мав би MTTF у 90 років. В\nіншому місці звіт попереджає, що землетрус або стрибок напруги можуть змусити\nдиски одного масиву відмовити разом, а його формули виходять із того, що такого\nне стається.\n\nВибір рівня — це компроміс між місткістю, швидкістю й ціною. Власний висновок\nзвіту такий: дзеркальні диски пасують обробці транзакцій, яка використовує не\nбільше половини сховища, а рівень 5 виглядає найкраще, коли потрібна більша\nчастка місткості, для роботи суперкомп'ютерів або для поєднання такої роботи з\nобробкою транзакцій.\n\nКоли надлишковість вичерпано, лишається відновлення даних. Сторінка портфоліо\nпро\n[відновлення даних з SD-карт, HDD, SSD і RAID](/uk/portfolio/recovered-data-from-sd-cards-hdds-ssds-and-raid/)\nрозглядає зруйнований масив RAID як окреме завдання, відмінне від мертвого SSD\nчи несправного диска з пластинами, і підхід там залежить від носія.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nВізьмімо сервер, у якого на кожному з двох дисків є по розділу, `/dev/sda1` і\n`/dev/sdb1`, і їх треба віддзеркалити під том для даних. З Linux md три команди\nбудують масив, створюють на ньому файлову систему й записують його в\nконфігурацію:\n\n```sh\nmdadm --create /dev/md0 --level=1 --raid-devices=2 /dev/sda1 /dev/sdb1\nmke2fs -t ext4 -L data /dev/md0\nmdadm --detail --scan \u003e\u003e /etc/mdadm/mdadm.conf\n```\n\nПерша створює `/dev/md0`, масив RAID1 із двох розділів, і ядро запускає\nресинхронізацію (resync), що перераховує надлишкову інформацію, як і після\nбудь-якого створення. Друга форматує масив точнісінько як окремий диск; файлова\nсистема бачить один пристрій. Третя дописує рядок з описом масиву до\nконфігураційного файлу mdadm, який лежить у `/etc/mdadm.conf` або\n`/etc/mdadm/mdadm.conf`, а посібник просить переглянути цей вивід перед\nвикористанням, бо в ньому можуть опинитися зайві подробиці.\n\nСтан масиву показують три файли:\n\n```sh\ncat /proc/mdstat\ncat /sys/block/md0/md/degraded\ncat /sys/block/md0/md/sync_action\n```\n\n`/proc/mdstat` перелічує всі активні пристрої md з їхнім станом, і mdadm читає\nйого, щоб знаходити масиви й стежити за відбудовою. Кожен масив має ще й каталог\nпід `/sys/block/`, і в ньому файл `degraded` містить кількість відсутніх\nучасників: 0 для цілого масиву, 1, коли одного диска немає. `sync_action`\nпоказує `idle`, коли нічого не відбувається, `resync` після створення або\nнекоректного вимкнення, `recover`, поки гарячий резерв переймає вміст утраченого\nучасника, і `check` чи `repair` під час повної перевірки. Якщо записати в нього\n`check`, почнеться ця перевірка, що читає кожен блок масиву:\n\n```sh\necho check \u003e /sys/block/md0/md/sync_action\ncat /sys/block/md0/md/mismatch_cnt\n```\n\nПісля неї `mismatch_cnt` показує кількість секторів, які було перезаписано або\nбуло б перезаписано. Документація ядра зауважує, що більшість рівнів працює зі\nсторінками, а не секторами, тож це число може бути більшим за кількість\nсправжніх помилок.\n\nПро відмову ще має хтось дізнатися. `mdadm --monitor` періодично опитує масиви й\nперетворює помічене на події, які може надіслати поштою на адресу або передати\nпрограмі. Для системи під керуванням systemd посібник називає основним шляхом\n`mdmonitor.service`, а для пошти — параметр `MAILADDR` у `mdadm.conf`. Пошту\nнадсилають лише п'ять подій: `Fail`, `FailSpare`, `DegradedArray`,\n`SparesMissing` і `TestMessage`. Остання існує, щоб довести, що канал працює:\n\n```text\nMAILADDR ops@example.com\n```\n\n```sh\nmdadm --monitor --scan --oneshot --test\nmdadm --detail --test /dev/md0\n```\n\nПерша команда надсилає тестове повідомлення для кожного знайденого масиву й\nзавершується. Друга згодиться для скрипта: з `--test` її код виходу 0 для\nсправного масиву, 1, коли відмовив щонайменше один пристрій, 2, коли відмовило\nстільки, що масив непридатний, і 4, коли mdadm натрапив на помилку, збираючи\nвідомості про масив.\n\nМасив захищає лише від однієї події — виходу диска з ладу. Сторінка портфоліо про [автоматизацію резервного копіювання та тестового відновлення](/uk/portfolio/backups-that-have-actually-been-restored/) описує окрему схему відновлення: надсилання зашифрованих знімків restic із дедуплікацією до сховища іншого провайдера через SFTP, таймери systemd та щомісячний процес, який відновлює відомий файл у тимчасове місце й порівнює його байти. Це передбачена схемою перевірка відновлення, а не доказ того, що її вже виконували. У записі про реалізацію від 2026-10-27 зазначено, що таймери були вимкнені за відсутності налаштованого репозиторію; жодного завершеного реального відновлення не зафіксовано.\n\n## Де виникають проблеми\n\nМасив будують під одну подію, відмову одного з його дисків, і більшість способів\nутратити дані лежить зовсім поруч із нею.\n\n**Масив сприймають як резервну копію.** Дзеркало записує кожну зміну на обидва\nдиски одночасно, зокрема й випадково видалений файл, таблицю, знищену невдалою\nміграцією, чи том, зашифрований програмою-вимагачем. Тоді кожен учасник несе ту\nсаму шкоду. Вихід — окрема резервна копія поза хостом і відновлення з неї, яке\nперевіряють за розкладом, щоб масив захищав від збоїв обладнання, а резервна\nкопія — від усього іншого.\n\n**Деградований масив ніхто не помічає.** Деградований масив і далі віддає дані,\nі ніщо в ньому не виглядає інакше, аж поки не відмовить наступний диск. mdadm не\nнадсилає пошти, якщо в нього немає ні адреси, ні програми: з `--scan` без жодної\nз них, каже посібник, він нічого не відстежує. До того ж `DegradedArray`\nстосується лише масивів, які вже деградовані, коли mdadm бачить їх уперше; диск,\nщо помирає пізніше, породжує подію `Fail`. Вихід — задати `MAILADDR`,\nпереконатися, що `mdmonitor.service` працює, і надіслати повідомлення з\n`--test`, щоб довести, що пошта доходить.\n\n**Другий диск відмовляє під час відбудови.** Відбудова відтворює відсутній диск\nз усіх інших, і модель звіту втрачає дані саме тоді, коли ще один диск групи\nвідмовляє в межах часу ремонту. Мертвий диск, який лишили на місці на тиждень,\nрозтягує вікно до тижня. Вихід — скоротити це вікно: тримати в масиві гарячий\nрезерв, який mdadm може додати ще під час створення через `--spare-devices`,\nшвидко міняти мертві диски й запускати `check` за розкладом, щоб диск із\nпроблемами знайшовся, поки масив ще здатен їх виправити.\n\n**Диски не незалежні.** Розрахунок MTTF припускає, що диски відмовляють кожен\nсам по собі, і звіт сам називає землетрус і стрибок напруги випадками, коли це\nне так. Два диски в одному корпусі ділять блок живлення, контролер, кімнату й\nбудівлю. Вихід — сприймати розрахункову цифру як верхню межу, а від спільних\nпричин захищатися чимось поза цим корпусом, наприклад копією в іншому місці.\n\n**Масив RAID 5 чи 6 водночас «брудний» і деградований.** Якщо машина зупинилася\nнекоректно, поки бракувало учасника, парності довіряти не можна, і деякі блоки\nне вдасться відбудувати, тож документація ядра попереджає про пошкодження, яке\nнеможливо виявити, а md відмовляється запускати масив. Примусовий запуск через\n`mdadm --assemble --force`, а для кореневої файлової системи — через параметр\nмодуля `start_dirty_degraded`, означає прийняти цей ризик. Вихід — заздалегідь\nвибрати політику узгодженості: md може записувати операції запису на окремий\nпристрій-журнал для рівнів 4, 5 і 6, а для рівня 5 пропонує partial parity log,\nякий, за документацією, закриває так звану write hole. Якщо примус — єдиний\nспосіб дістатися даних, їх слід вважати сумнівними й звірити з резервною копією.\n\n**RAID 0 вважають захистом.** md зараховує масиви raid0 і linear до тих, що не\nмають надлишкової інформації, а монітор mdadm позначає їх як `Wrong-Level`, бо\nвони не підтримують жодної з операцій відмови, резерву й ресинхронізації, за\nякими він стежить. Відсутнього учасника немає з чого відбудувати. Вихід —\nвикористовувати рівень 0 лише для даних, які можна викинути або відтворити, і\nніколи не рахувати його за RAID у тому сенсі, який вкладав у це слово звіт 1987\nроку.\n\n**Апаратний контролер ховає диски.** За платою контролера операційна система\nбачить один логічний пристрій, і перевірка стану, спрямована на нього, доходить\nдо контролера, а не до накопичувачів. Наприклад, smartctl потребує\n`-d megaraid,N`, щоб дістатися диска N за контролером MegaRAID, і, за його\nпосібником, це охоплює й карти Dell PERC. Вихід — стежити за кожним фізичним\nдиском через власний інтерфейс контролера, щоб учасника, який починає\nвідмовляти, помітили, поки масив ще цілий.\n\n## Що почитати далі\n\n- [A Case for Redundant Arrays of Inexpensive Disks (RAID)](https://www2.eecs.berkeley.edu/Pubs/TechRpts/1987/5853.html)\n  — сторінка технічного звіту з Берклі з анотацією та PDF.\n- [UCB/CSD-87-391, повний текст звіту (PDF)](https://www2.eecs.berkeley.edu/Pubs/TechRpts/1987/CSD-87-391.pdf)\n  — розрахунок MTTF, групи надійності й п'ять рівнів.\n- [RAID arrays, документація ядра Linux](https://docs.kernel.org/admin-guide/md.html)\n  — файли md у `/sys`, «брудні» деградовані масиви й політики узгодженості.\n- [mdadm(8)](https://man7.org/linux/man-pages/man8/mdadm.8.html) — створення\n  масивів, події монітора, пошта й коди виходу `--detail --test`.\n- [smartctl(8), smartmontools](https://github.com/smartmontools/smartmontools/blob/main/src/smartctl.8.in)\n  — доступ до дисків за RAID-контролерами через параметр `-d`.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/raid/\u003e\n","date_modified":"2026-11-08T02:22:23Z","description":"Що таке RAID, звідки взялися п'ять рівнів зі звіту Берклі 1987 року, як Linux будує й відстежує масив md і де масиви втрачають дані.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/raid/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/raid/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/raid/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/raid/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/raid/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/raid/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке RAID?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/raid/","version":1}