{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/","content_markdown":"# Обмеження частоти запитів\n\n## Що це таке\n\nОбмеження частоти запитів (англійською rate limiting) — це верхня межа того,\nскільки запитів один клієнт може надіслати сервісу за певний проміжок часу.\nСтежить за нею сам сервіс або щось, що стоїть перед ним. Кожен ліміт відповідає\nна три запитання: кого вважати клієнтом, як рахувати запити і що робити із\nзапитом, який виходить за межу. Код стану HTTP для останнього випадку, 429 Too\nMany Requests, визначено в RFC 6585 у квітні 2012 року, і цей RFC свідомо\nзалишає перші два запитання відкритими. Сервер може рахувати запити для кожного\nресурсу окремо, для всього сервера або для групи серверів, а впізнавати клієнта\n— за обліковими даними автентифікації чи за cookie, що зберігає стан.\n\nНа практиці ключем стає щось одне з небагатьох варіантів: IP-адреса клієнта,\nобліковий запис, у який він увійшов, ключ API або щось із цього в поєднанні зі\nшляхом, щоб форма входу і сторінка товару мали різні ліміти. Відповідь на запит\nпонад ліміт буває трьох видів. Сервер може відхилити його з кодом 429, бажано із\nзаголовком `Retry-After`, який каже, скільки чекати: або кількістю секунд, або\nдатою у форматі HTTP. Він може притримати запит і обробити його трохи згодом,\nщоб згладити сплеск, а не відкинути його. Або, коли атакою є сам обсяг, він може\nрозірвати з'єднання без відповіді. Саме так радить RFC 6585, бо ввічлива\nвідповідь 429 на кожен запит у потоці теж коштує ресурсів.\n\nТе, як ведеться підрахунок, визначає поведінку ліміту на межах. Фіксоване вікно\nрахує запити за календарну хвилину чи годину й обнуляється, коли вікно\nзмінюється. Це дешево й легко пояснити, але клієнт може витратити весь свій\nліміт в останню секунду одного вікна і ще раз у першу секунду наступного: за\nліміту 100 запитів на хвилину це 200 запитів за дві секунди. Ковзне вікно завжди\nдивиться назад на однаковий відрізок від поточної миті, тож межі між вікнами,\nякою можна скористатися, у нього немає; такі лічильники зберігають stick-таблиці\nHAProxy, і посібник описує один зі своїх прикладів як частоту з'єднань,\nобчислену в ковзному вікні тривалістю 30 секунд. Метод «дірявого відра» (leaky\nbucket), який використовує nginx, пропускає запити з фіксованою середньою\nшвидкістю, тримає невелику чергу для тих, що надходять швидше, і відкидає все,\nщо переповнило б її. Відро з токенами (token bucket) працює навпаки: токени\nнакопичуються з постійною швидкістю до певної стелі, кожен запит витрачає один,\nі клієнт, який деякий час мовчав, може витратити заощаджене одним сплеском.\n\n## Чому це важливо\n\nПублічний ендпоінт не вибирає, хто і як часто його викликає. Скрапер, що копіює\nкаталог, скрипт, який застряг у циклі повторних спроб, зловмисник, що перебирає\nзлиті паролі на формі входу, і партнер, чиє нічне завдання писали поспіхом, для\nсервера виглядають однаково: запитів більше, ніж він розрахований витримати, і\nнадходять вони з кількох джерел. Без ліміту саме найактивніший клієнт вирішує,\nскільки потужності дістанеться всім іншим. З лімітом один клієнт може\nвикористати тільки свою частку, а решта сервісу працює зі звичайною швидкістю,\nпоки цей клієнт чекає.\n\nОдні запити набагато дорожчі за інші. Сторінку товару можна віддати з кешу за\nмілісекунду, тоді як пошук, експорт чи будь-що, що звертається до платного\nзовнішнього API, щоразу коштує справжнього процесорного часу або справжніх\nгрошей. Саме на ці шляхи й цілиться зловмисник, бо тому, хто викликає, вони\nнічого не коштують. Один глобальний ліміт, досить низький, щоб захистити\nекспорт, задушив би звичайний перегляд сайту, тож корисне обмеження частоти\nзадають для кожного шляху окремо й добирають кожен ліміт під те, скільки шлях\nкоштує і як ним користуються законно.\n\nЛіміт — це ще й частина контракту API. Клієнти, які знають правила, можуть самі\nтримати темп і ніколи не впиратися в ліміт, а це дешевше для обох сторін, ніж\nдізнаватися про нього з відмов. Стандартного заголовка для цього в HTTP немає.\nБагато API надсилають `X-RateLimit-Limit`, `X-RateLimit-Remaining` і\n`X-RateLimit-Reset`, але в різних реалізаціях та сама назва означає різне, як\nфіксує чернетка IETF, що має на меті стандартизувати цю ідею. Чернетка визначає\nдва поля: `RateLimit-Policy` для квоти та її вікна і `RateLimit` для залишку; її\nодинадцята версія датована 23 травня 2026 року і, як і будь-який Internet-Draft,\nє незавершеною роботою, а не стандартом.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nУ nginx ліміт задають двома директивами: одна в блоці `http` створює лічильник,\nдруга стоїть там, де ліміт має діяти:\n\n```nginx\nlimit_req_zone $binary_remote_addr zone=perip:10m rate=1r/s;\nlimit_req_status 429;\n\nserver {\n    location /search/ {\n        limit_req zone=perip burst=5 nodelay;\n        proxy_pass http://app;\n    }\n}\n```\n\nКлючем є адреса клієнта у двійковому вигляді, що займає 4 байти для IPv4 і 16\nдля IPv6, а лічильники живуть у зоні спільної пам'яті на 10 мегабайтів під\nназвою `perip`. За документацією стан для одного ключа займає 128 байтів на\n64-бітній платформі, тож мегабайт вміщує близько 8 тисяч адрес, а ця зона —\nблизько 80 тисяч; коли вона заповнюється, nginx вилучає адресу, яку найдовше не\nвикористовували. `rate=1r/s` дозволяє в середньому один запит на секунду.\n`burst=5` дозволяє щонайбільше п'ятьом запитам понад цю швидкість дочекатися своєї черги\nзамість відмови, а `nodelay` обробляє їх одразу, не розтягуючи в часі за\nналаштованою швидкістю. Усе, що виходить за межі burst, відхиляється. За\nзамовчуванням nginx відповів би на таку відмову кодом 503, тому\n`limit_req_status` задає 429. Швидкості, менші за один запит на секунду,\nзаписують на хвилину, тож `30r/m` — це один запит кожні дві секунди. Перш ніж\nновий ліміт запрацює по-справжньому, `limit_req_dry_run on` рахує як зазвичай і\nпозначає запити, які було б відхилено, значенням `REJECTED_DRY_RUN` у змінній\n`$limit_req_status`, але пропускає їх усі.\n\nНа іншому боці клієнт, який уперся в ліміт, має прочитати відповідь, а не\nповторювати запит негайно. Відповідь 429 від API, що дотримується чернетки IETF,\nможе виглядати так:\n\n```http\nHTTP/1.1 429 Too Many Requests\nContent-Type: application/problem+json\nRetry-After: 20\nRateLimit-Policy: \"default\";q=100;w=60\nRateLimit: \"default\";r=0;t=20\n```\n\nПолітика дозволяє 100 запитів за 60-секундне вікно, залишок дорівнює нулю, а\nквота відновиться за 20 секунд. Якщо присутні обидва поля, чернетка каже, що\nпріоритет має `Retry-After`. Клієнт, який поводиться коректно, чекає щонайменше\nстільки, додає невелику випадкову паузу, а якщо `Retry-After` немає взагалі,\nпереходить на експоненційну затримку замість фіксованого інтервалу.\n\n[22 обмежувачі частоти, які в разі збою блокують доступ](/uk/portfolio/built-fail-closed-rate-limiting-and-anti-abuse/)\n2025 року, побудовані для публічного каталогу компаній і фахівців, дотримуються\nправила «окремий ліміт для кожного шляху»: кожен налаштований під той шлях, який\nзахищає, бо спроба входу, пошук і масовий експорт стають зловживанням за дуже\nрізної частоти. Стан зберігається в Redis, тож ліміт спільний для всіх\nінстансів, а не окремий у кожному процесі. Вирішальним було рішення про те, що\nвідбувається, коли Redis недоступний: обмежувачі відхиляють трафік, а не\nпропускають його. Сторінка прямо називає ціну — проблема з Redis стає видимою\nдля користувачів — і пояснює, чому її прийняли: інакше проблема з Redis стала б\nпроблемою з рахунками. Навколо них стоять Cloudflare Turnstile, блокування за\norigin і 351 рядок проміжного шару ідемпотентності, щоб повторений запис не\nперетворився на два.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Кожен сервер рахує сам по собі.** Ліміт, що зберігається в пам'яті процесу,\nмножиться з кожною копією застосунку: чотири інстанси за балансувальником\nнавантаження пропускають клієнта з учетверо більшою швидкістю, ніж задумано, а\nкожен перезапуск обнуляє лічильники. Зона nginx — це спільна пам'ять на одній\nмашині, а синхронізація зон між серверами входить до комерційної підписки;\nпротокол peers у HAProxy копіює записи stick-таблиць між інстансами, але, як\nзазначає посібник, не підсумовує їх. Тримайте лічильники в сховищі, до якого\nзвертаються всі інстанси, як це робить згаданий вище каталог із Redis, або\nзастосовуйте ліміт у єдиній точці, через яку проходить увесь трафік.\n\n**Усі приходять з однієї адреси.** За зворотним проксі, CDN чи балансувальником\nнавантаження застосунок бачить одну адресу клієнта для всіх користувачів, якщо\nоригінальну не передають далі, і ліміт за IP-адресою тоді душить усіх одночасно.\nЦілий офіс чи мобільна мережа за NAT дають той самий ефект у м'якшій формі.\nБудуйте ліміт на справжній адресі клієнта із заголовка, який може виставляти\nлише ваш власний проксі, а для трафіку користувачів, що увійшли в систему,\nвіддавайте перевагу обліковому запису чи ключу API, а не адресі.\n\n**Обмежувач повідомляє про збій сервера.** За замовчуванням nginx відповідає на\nвідхилений запит кодом 503 Service Unavailable, що в HTTP означає перевантаження\nсервера або планове обслуговування. Дашборди й сповіщення, які вважають\nвідповіді 5xx помилками сервера, будять когось через те, що один клієнт виявився\nжадібним, а сам клієнт так і не дізнається, що поводиться погано. Відповідайте\nкодом 429, який покладає причину на клієнта, і записуйте відмови в журнал на\nокремому рівні.\n\n**Усі відхилені клієнти повертаються в ту саму секунду.** Якщо квота скидається\nв певний момент або кожен відхилений клієнт отримує однаковий `Retry-After`, усі\nвони повертаються разом; чернетка IETF наводить приклад щоденного скидання о\n18:00:00, коли всі клієнти, імовірно, з'являться саме о 18:00:00. Сплеск, що\nнастає слідом, може виявитися гіршим за той, який обмежили. Додавайте джитер з\nобох боків: варіюйте час очікування, який оголошує сервер, і дайте клієнтам\nдодавати власну випадкову паузу.\n\n**Ніхто не вирішив, що робити, коли сховище впаде.** Обмежувач, що тримає\nлічильники в Redis чи базі даних, мусить якось діяти, коли сховище недоступне.\nКод, який перехоплює помилку з'єднання і пропускає запит, обрав відкриватися при\nзбої (fail open), і тоді збій стає вікном без лімітів для того, хто за цим\nстежить; код, який відхиляє запит, обрав закриватися при збої (fail closed), і\nтоді збій стає відмовою для всіх. Жоден із варіантів не хибний скрізь, але вибір\nмає бути проєктним рішенням для кожного шляху, як його ухвалили для каталогу\nвище, а не тим, що бібліотека робить за замовчуванням.\n\n**Підрахунок відмов розкриває інформацію.** Якщо відповіді 401 і 403\nзараховуються до квоти, попереджає чернетка IETF, зловмисний клієнт може\nпромацати ендпоінт і дізнатися про трафік іншого користувача. Вирішіть, які\nвідповіді рахуються, дайте невдалій автентифікації окремий ліміт і не показуйте\nподробиць квоти клієнтам, які не пройшли автентифікацію.\n\n## Що почитати далі\n\n- [RFC 6585: Additional HTTP Status Codes](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc6585.html#section-4)\n  — визначає 429 Too Many Requests і каже, що цей код залишає на розсуд сервера:\n  хто такий користувач і як рахувати запити.\n- [RFC 9110: HTTP Semantics](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9110.html#section-10.2.3)\n  — поле `Retry-After` і дві його форми, а також що означає 503, коли його\n  надсилає сервер.\n- [RateLimit header fields for HTTP](https://datatracker.ietf.org/doc/draft-ietf-httpapi-ratelimit-headers/)\n  — чернетка робочої групи HTTPAPI в IETF з полями `RateLimit-Policy` і\n  `RateLimit` та розділом про безпеку, де йдеться про одночасне повернення\n  клієнтів і витоки інформації.\n- [Module ngx_http_limit_req_module](https://nginx.org/en/docs/http/ngx_http_limit_req_module.html)\n  — `limit_req`, `burst`, `nodelay`, `delay`, пробний режим (dry run) і розміри\n  зони спільної пам'яті.\n- [HAProxy 3.4 Configuration Manual](https://docs.haproxy.org/3.4/configuration.html)\n  — stick-таблиці та їхні лічильники частоти, а також протокол peers, що копіює\n  їх між інстансами.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Як сервіс обмежує кількість запитів від одного клієнта, що він відповідає, коли ліміт вичерпано, і помилки, через які ліміт протікає або б'є не туди.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке обмеження частоти запитів?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/rate-limiting/","version":1}