{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/","content_markdown":"# Адаптивний дизайн\n\n## Що це таке\n\nАдаптивний дизайн — це підхід, за якого будують одну сторінку з розкладкою, що\nпідлаштовується під екран, на якому її читають: від вузького телефона, який\nтримають вертикально, до широкого монітора. Окремого сайту для кожного типу\nпристроїв при цьому не роблять. Розробники нерідко кажуть про адаптивну верстку,\nа англійська назва, responsive web design, походить від заголовка статті, яка\nдала підходові ім'я: Responsive Web Design Ітана Маркотта, опублікованої в\nжурналі A List Apart 25 травня 2010 року. Ідею Маркотт, за його словами,\nзапозичив із нової дисципліни під назвою responsive architecture, де стіни й\nінсталяції вигинаються, піддаються та розширюються, коли до них наближаються\nлюди.\n\nМаркотт назвав гнучкі сітки, гнучкі зображення й медіазапити «the three\ntechnical ingredients for responsive web design». Гнучка сітка задає ширину\nколонок у частках доступного місця, а не у фіксованих пікселях, тож розкладка\nрозтягується й стискається разом із вікном. Гнучкому зображенню ніколи не\nдозволено ставати ширшим за колонку, у якій воно стоїть. Медіазапит дає таблиці\nстилів змогу змінити рішення там, де самих пропорцій уже не вистачає: коли три\nколонки стають завузькими для читання, сторінка, наприклад, переходить на одну.\n\nСпецифікація Media Queries Level 4 у редакції від 19 лютого 2026 року, Candidate\nRecommendation Draft W3C, визначає медіазапит як логічний вираз, що буває або\nістинним, або хибним: перевірку якоїсь властивості браузера чи пристрою, який\nпоказує документ. Перевірка, на яку спираються адаптивні розкладки, — `width`, і\nдля екрана це ширина viewport разом зі смугою прокручування. Довжини в запиті —\nті самі довжини CSS, що й будь-де, тож піксель тут — це CSS-піксель, а не\nфізичний, а `em` відраховується від початкового розміру шрифту браузера, який\nчитач може змінити сам, і ніколи від розміру, заданого самою сторінкою.\n\nНіщо з цього не працює на телефоні, якщо сторінка про це не попросить. Без\nметаелемента viewport мобільні браузери верстають сторінку так, наче екран — це\nвікно настільного комп'ютера, зазвичай завширшки від 980 до 1024 CSS-пікселів, а\nпотім зменшують результат, і кожен медіазапит бачить великий монітор. Чернетка\nCSS Viewport називає це пом'якшенням для сторінок, розрахованих лише на великі\nекрани, непотрібним для сторінок, які добре працюють і на малих, а рядок\n`width=device-width, initial-scale=1` у прикладі нижче — це спосіб, яким\nсторінка повідомляє, що вона саме така.\n\n## Чому це важливо\n\nАргумент Маркотта стосувався підтримки не менше, ніж вигляду. Замість того щоб\nприпасовувати окремі, ніяк не пов'язані між собою дизайни до дедалі більшої\nкількості пристроїв, він запропонував вважати їх гранями того самого досвіду.\nОдна сторінка, одна адреса й одна таблиця стилів означають, що виправлення\nвідразу доходить до кожного читача, а новий розмір екрана не потребує нового\nсайту, бо розкладку від початку не писали під якийсь конкретний розмір.\n\nМасштабування — причина, яку багато команд недооцінюють. Коли сторінку\nзбільшують, CSS-піксель стає більшим, тож viewport, виміряний у CSS-пікселях,\nвужчає. Web Content Accessibility Guidelines 2.2 — рекомендація W3C, датована 12\nгрудня 2024 року. Їхній критерій успіху 1.4.10 Reflow рівня AA вимагає, щоб\nвмістом можна було користуватися без прокручування у двох вимірах за ширини, що\nвідповідає 320 CSS-пікселям, і настанови самі пояснюють, що саме на таку ширину\nперетворюється вікно в 1280 CSS-пікселів за масштабу 400 відсотків. За такої\nпочаткової ширини, коли читач збільшує масштаб браузера на ноутбуці до 400\nвідсотків, кожен медіазапит на сторінці бачить viewport шириною 320 пікселів.\nПояснення W3C до цього критерію зауважує, що сайти зазвичай використовують\nадаптивний дизайн, щоб вміститися в менші viewport, і що вміст, який уміщується\nв малий viewport, допомагає людям, які збільшують масштаб на більших пристроях,\nа не лише власникам телефонів.\n\nОбсяг даних — третя причина. Стандарт HTML називає три окремі причини\nпропонувати кілька файлів для одного зображення: вибір за viewport, художнє\nкадрування (art direction) і вибір за форматом зображення. Фотографії на всю\nширину телефона потрібно значно менше пікселів, ніж тій самій фотографії на всю\nширину великого монітора, а з `srcset` і `sizes` браузер може завантажити менший\nфайл без жодного скрипту.\n\nШирина — не єдине, на що може реагувати сторінка. Media Queries Level 4 описує й\nосновний вказівний пристрій: `(pointer: coarse)` відповідає пристрою з обмеженою\nточністю, наприклад сенсорному екрану, а `(hover: none)` — основному вказівному\nпристрою, який не вміє наводити курсор на елемент, або відсутності вказівного\nпристрою взагалі. Стаття Маркотта вже пропонувала за допомогою медіазапитів\nзбільшувати на малих екранах площу, у яку треба влучити, щоб натиснути\nпосилання.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nСписок карток, що показує одну колонку на телефоні, дві на планшеті в\nгоризонтальному положенні й три на широкому екрані, починається з рядка viewport\nі зображення, яке браузер може вибрати сам:\n\n```html\n\u003cmeta name=\"viewport\" content=\"width=device-width, initial-scale=1\" /\u003e\n\n\u003cimg\n  src=\"pool-400.jpg\"\n  srcset=\"pool-400.jpg 400w, pool-800.jpg 800w, pool-1600.jpg 1600w\"\n  sizes=\"(max-width: 40em) 100vw, (max-width: 64em) 50vw, 33vw\"\n  width=\"1600\"\n  height=\"900\"\n  alt=\"Калюжа серед каменів під час відпливу\"\n/\u003e\n```\n\nТаблиця стилів відповідає за розкладку:\n\n```css\n.cards {\n  display: grid;\n  grid-template-columns: 1fr;\n  gap: 1rem;\n}\n\n@media (width \u003e= 40em) {\n  .cards {\n    grid-template-columns: repeat(2, 1fr);\n  }\n}\n\n@media (width \u003e= 64em) {\n  .cards {\n    grid-template-columns: repeat(3, 1fr);\n  }\n}\n\n.cards img {\n  max-width: 100%;\n  height: auto;\n}\n```\n\nГнучка тут сама сітка: колонки `1fr` ділять між собою всю доступну ширину, тож\nніщо не має фіксованого розміру. Два медіазапити — це перемикачі, і оскільки їх\nзаписано в `em`, вони стежать за типовим розміром тексту, який вибрав читач. Хто\nвстановив більший типовий шрифт, той отримує одну колонку за такої ширини вікна,\nза якої інші вже бачать дві, а саме цього й потребують довші рядки. Останнє\nправило тримає кожне зображення в межах його колонки.\n\nАтрибут `sizes` повідомляє браузеру, ще до того як той щось розмістив, якої\nширини буде зображення: виграє перша істинна умова, а останнє значення діє, коли\nжодна не істинна. За viewport завширшки 39em істинна перша умова, тож зображення\nвважається завширшки 39em; за 41em істинна друга, і зображення вважається\nзавширшки з половину viewport, тобто 20,5em. Трохи ширшому вікну потрібен менший\nфайл, бо змінилася розкладка, і стандарт HTML розбирає той самий ефект у\nвласному прикладі. З цих чисел і дескрипторів `w` у `srcset` браузер обчислює,\nякої щільності був би кожен файл на цьому екрані, і може вибрати будь-який,\nзважаючи на щільність пікселів екрана, масштаб і, можливо, мережу. Атрибути\n`width` і `height` дають йому змогу відвести місце для зображення ще до того, як\nфайл завантажиться.\n\n[Запис у портфоліо про те, як пришвидшили браузерні перевірки сайту](/uk/portfolio/a-safety-net-that-no-longer-costs-half-an-hour/)\nпоказує ту саму ідею, втілену в тесті. Під час роботи в серпні 2026 року\nперевірки, які керують браузером без графічного інтерфейсу, отримали одну\nспільну таблицю з двадцяти двох форм вікна, виведену з усіх медіазапитів, які\nсправді є в таблиці стилів, і час виконання перевірки розкладки, що оглядає сторінку за кожної\nформи вікна, яку передбачає дизайн, через це зріс з 95 секунд до 405. Форми\nберуться з таблиці стилів, а не зі списку пристроїв, тож сторінки перевіряють\nсаме за тих точок зламу, які дизайн справді має.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Точки зламу, які питають про пристрій.** Приклади Маркотта 2010 року\nзапитували `max-device-width`, ширину всього екрана. Media Queries Level 4 тепер\nоголошує `device-width`, `device-height` і `device-aspect-ratio` застарілими,\nкаже, що автори не повинні їх використовувати, і зауважує, що їх часто вживають\nяк непрямий спосіб виявити мобільний пристрій, хоча вони нічого не кажуть про\nте, скільки місця сторінка має насправді. Запитуйте натомість `width` і ставте\nкожну точку зламу там, де вміст перестає працювати, а не там, де закінчується\nекран популярного телефона.\n\n**Щілина між двома точками зламу.** Таблиця стилів із `(max-width: 320px)` для\nоднієї розкладки й `(min-width: 321px)` для наступної здається повною, але\nспецифікація вказує, що viewport завширшки між 320 і 321 пікселем не відповідає\nжодному з них, а дробові ширини трапляються насправді: їх дають екрани з нецілою\nщільністю пікселів і масштабування. За таких ширин не діє жоден із двох блоків\nстилів. Користуйтеся синтаксисом діапазонів, `(width \u003c= 320px)` і\n`(width \u003e 320px)`, щоб кожна ширина потрапляла рівно в один із них.\n\n**Вимкнене масштабування.** Рядок viewport із `user-scalable=no` або з\n`maximum-scale`, меншим за 2, не проходить тестового правила W3C для критерію\nуспіху 1.4.4 Resize Text, який вимагає, щоб текст можна було збільшити до 200\nвідсотків. Правило зауважує, що настільні браузери цей елемент ігнорують, а\nбільшість сучасних мобільних браузерів або ігнорують його за замовчуванням, або\nмають налаштування доступності, яке все одно дозволяє масштабування, тож це\nзачіпає лише читачів зі старішими мобільними браузерами. Не задавайте жодної з\nцих властивостей, а натомість зробіть так, щоб розкладка витримувала\nмасштабування. Менший шрифт у вузькій точці зламу потребує тієї самої уваги:\nпояснення W3C до Reflow це дозволяє, але лише якщо читач усе ще може якось\nзбільшити текст удвічі від звичайного розміру.\n\n**Зображення, що ігнорують розкладку.** Якщо в `srcset` є дескриптори `w`, а\n`sizes` немає, стандарт HTML змушує браузер вважати, що зображення заповнює весь\nviewport, тож картинка, показана на третині екрана, може завантажити файл\nприблизно втричі ширший, ніж потрібно. Відсотки в `sizes` не дозволені;\nвикористовуйте `vw`. А коли `srcset` має дескриптори `w`, браузери, що розуміють\n`srcset`, ігнорують `src`, тож зміна лише `src` для більшості читачів нічого не\nзмінює. Пишіть `sizes` відповідно до CSS і змінюйте обидва разом, коли\nзмінюється розкладка. Вибирати зображення скриптом — не вихід: стандарт\nпопереджає, що тоді зображення може завантажитися двічі або взагалі не\nзавантажитися в читачів, які вимкнули скрипти.\n\n**Один широкий елемент зсуває всю сторінку вбік.** Таблиця даних, довгий рядок\nкоду чи вбудований елемент фіксованої ширини можуть виявитися ширшими за 320\nCSS-пікселів і змусити всю сторінку прокручуватися горизонтально, тож кожен\nабзац доводиться читати, гортаючи туди й назад. Пояснення W3C до Reflow робить\nвиняток для вмісту, якому потрібні два виміри, як-от таблиці даних, карти й\nвідео, але не для абзаців навколо них. Покладіть таблицю в окремий контейнер, що\nпрокручується сам, з `overflow-x: auto`, а зображенням і відео задайте\n`max-width: 100%`, щоб прокручувалася лише та частина, якій це потрібно.\n\n**Вузький екран, прийнятий за сенсорний.** Ноутбук із масштабом 400 відсотків\nвузький і має мишу; великий планшет широкий і взагалі не вміє наводити курсор.\nРозкладка належить до `width`, а розміри цілей і ефекти наведення — до `pointer`\nі `hover`. Media Queries Level 4 радить авторам зважати також на `any-pointer` і\n`any-hover`, бо пристрій може мати кілька способів вказувати.\n\n## Що почитати далі\n\n- [Responsive Web Design](https://alistapart.com/article/responsive-web-design/)\n  — стаття Ітана Маркотта від 25 травня 2010 року, яка дала підходові назву й\n  описала три його складники.\n- [Media Queries Level 4](https://www.w3.org/TR/mediaqueries-4/)\n  — властивість `width`, синтаксис діапазонів, відносні одиниці, pointer і\n  hover, а також чому `device-width` застаріла.\n- [HTML Standard: Images](https://html.spec.whatwg.org/multipage/images.html)\n  — `srcset`, `sizes`, три причини мати кілька файлів і розібраний приклад із\n  29em і 32em.\n- [Understanding Success Criterion 1.4.10: Reflow](https://www.w3.org/WAI/WCAG22/Understanding/reflow.html)\n  — чому саме 320 CSS-пікселів, як із цим пов'язане масштабування і який вміст є\n  винятком.\n- [Meta viewport allows for zoom](https://www.w3.org/WAI/standards-guidelines/act/rules/b4f0c3/)\n  — тестове правило W3C для `user-scalable` і `maximum-scale` із приміткою про\n  підтримку браузерами.\n- [CSS Viewport Module Level 1](https://www.w3.org/TR/css-viewport-1/)\n  — метаелемент viewport, його властивості й чому мобільні браузери виходять із\n  ширини настільного екрана.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Як одна сторінка підлаштовується під будь-який екран: гнучка сітка, медіазапити, вибір зображень через srcset і sizes, роль масштабування і де все ламається.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке адаптивний дизайн?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/responsive-design/","version":1}