{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/unit-test/","content_markdown":"# Модульний тест\n\n## Що це таке\n\nМодульний тест — це невелика автоматична перевірка одного фрагмента коду окремо\nвід решти: він викликає функцію, клас або невеликий модуль із підібраними\nвхідними даними й перевіряє, що результат саме такий, яким має бути. Такі тести\nзазвичай проєктують так, щоб вони виконувалися в тому самому процесі, що й код,\nякий перевіряють, швидко завершувалися й не потребували мережі, бази даних або\nбраузера. Це корисні рішення щодо ресурсів та ізоляції, а не гарантії, що\nвипливають лише з вузького обсягу тесту. Такий тест також називають юніт-тестом,\nа саму практику — модульним тестуванням. Сукупність таких тестів у проєкті —\nйого набір модульних тестів.\n\nЩо саме вважати модулем, не так однозначно, як підказує назва. У розділі про\nмодульне тестування книжки _Software Engineering at Google_ Erik Kuefler\nназиває так тести відносно вузького обсягу, наприклад одного класу чи методу, і\nдодає, що модуль може бути завбільшки з одну функцію, а може охоплювати кілька\nпов'язаних пакетів. На практиці корисна межа проходить там, де код викликають\nінші: модуль — це те, що надає інтерфейс, на який хтось зовні покладається, а\nйого тести користуються цим інтерфейсом так само, як ті, хто його викликає.\n\nСучасні фреймворки мають спільний родовід. Стаття Кента Бека _Simple Smalltalk\nTesting: With Patterns_ описувала невеликий фреймворк із фікстур, тестових\nвипадків, перевірок і наборів тестів та радила розробникам самим писати модульні\nтести, по одному на клас. Документація модуля `unittest` зі стандартної\nбібліотеки Python прямо каже, що його спочатку надихнув JUnit, і в ньому ті самі\nчотири поняття: тестова фікстура (підготовка, якої потребує тест, і прибирання\nпісля нього), тестовий випадок (окрема одиниця тестування), набір тестів і\nзапускач тестів. Обидва проводять межу, яку варто пам'ятати: збій (failure) —\nце перевірка, що отримала неправильну відповідь, а помилка (error) — те, чого\nтест узагалі не передбачав, наприклад виняток, викинутий глибоко всередині коду.\n\nМодульні тести лежать на вузькому краї шкали. У розділі про тестування в тій\nсамій книжці Adam Bender упорядковує тести за обсягом: вузькі зазвичай\nназивають модульними, середні, що охоплюють кілька компонентів разом, —\nінтеграційними, а великі, що проганяють усю систему, — наскрізними тестами.\n\n## Чому це важливо\n\nПерша причина — швидкість. Малий ізольований модульний тест виконується в тому самому процесі, що\nй код, тож розробник може запустити тисячі таких тестів за звичайний робочий\nдень, і помилка виявляється, поки зміна, що її спричинила, ще відкрита на\nекрані. Настанови Google тут однозначні: малий тест не може засинати, виконувати\nвведення-виведення чи звертатися до мережі або диска. Ці обмеження полегшують створення швидких тестів із\nповторюваними результатами, і команда вчиться довіряти набору, який щоразу дає ту\nсаму відповідь.\n\nДруга — діагностика. Коли падає вузький тест, вада сидить у невеликому\nфрагменті коду, найчастіше в щойно зміненому. Коли падає тест, що проганяє всю\nсистему, причина може бути будь-де між браузером і базою даних. Тому _Software\nEngineering at Google_ подає піраміду як приблизну настанову: близько 80%\nвузьких тестів, 15% інтеграційних і 5% наскрізних.\n\nТретя — зміни. Набір, що перевіряє поведінку через публічний інтерфейс, дає\nзмогу без страху перебудовувати код за цим інтерфейсом: якщо тести досі\nпроходять, ті, хто викликає код, і далі отримують те, що їм потрібно. Ідеал,\nякий описує Kuefler, — тест, який не доводиться змінювати, доки не зміняться\nвимоги, тож чистий рефакторинг не зачіпає жодного тесту.\n\nМодульні тести ще й документують. Тест, названий за поведінкою, з простими\nвхідними даними й повністю виписаним очікуваним результатом показує наступному\nчитачеві, як цей код викликати й що він обіцяє, а на відміну від коментаря тест\nпадає, щойно перестає відповідати дійсності.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nВізьмімо функцію, яка читає тривалості на кшталт `1h30m` із конфігураційного\nфайлу й переводить їх у секунди:\n\n```python\n# durations.py\nUNITS = {\"h\": 3600, \"m\": 60, \"s\": 1}\n\n\ndef to_seconds(text: str) -\u003e int:\n    \"\"\"Переводить \"1h30m\" або \"45s\" у ціле число секунд.\"\"\"\n    total, digits = 0, \"\"\n    for char in text:\n        if char.isdigit():\n            digits += char\n        elif char in UNITS and digits:\n            total += int(digits) * UNITS[char]\n            digits = \"\"\n        else:\n            raise ValueError(f\"not a duration: {text!r}\")\n    if digits or not text:\n        raise ValueError(f\"not a duration: {text!r}\")\n    return total\n```\n\nЇї модульні тести, написані для pytest, перевіряють дві поведінки: що функція\nприймає і що відкидає.\n\n```python\n# test_durations.py\nimport pytest\n\nfrom durations import to_seconds\n\n\n@pytest.mark.parametrize(\n    \"text,expected\",\n    [(\"45s\", 45), (\"2m\", 120), (\"1h30m\", 5400), (\"0s\", 0)],\n)\ndef test_counts_each_unit(text, expected):\n    assert to_seconds(text) == expected\n\n\n@pytest.mark.parametrize(\"text\", [\"\", \"90\", \"h\", \"1x\", \"1.5h\"])\ndef test_refuses_what_it_cannot_read(text):\n    with pytest.raises(ValueError):\n        to_seconds(text)\n```\n\nКоманда `pytest`, запущена в каталозі, збирає всі файли з назвами `test_*.py`\nабо `*_test.py`, і дві функції розгортаються в дев'ять випадків, по одному на\nкожен рядок параметрів. Документація pytest описує кожен тест як arrange, act,\nassert і cleanup, тобто підготовку, дію, перевірку й прибирання; тут підготовка\n— це рядок параметрів, дія — єдиний виклик, а прибирати нічого, бо поза функцією\nнічого не зачеплено. Якщо згодом хтось помилково задасть для хвилини `3600`\nсекунд, два випадки не пройдуть, і звіт назве кожен за його параметрами:\n`test_counts_each_unit[2m-120]` покаже `7200` проти очікуваних `120`, а\n`test_counts_each_unit[1h30m-5400]` — `111600` проти `5400`. Зверніть увагу:\nочікувані значення пораховано вручну, а не скопійовано з того, що код повернув\nпід час першого запуску.\n\nТі самі перевірки в `unittest` зі стандартної бібліотеки мали б вигляд підкласу\n`unittest.TestCase` з методами, назви яких починаються з `test`, і з викликами\n`assertEqual` та `assertRaises`; `python -m unittest` за замовчуванням шукає\nфайли, що відповідають шаблону `test*.py`. Go вбудовує цю домовленість у сам\nінструментарій: функцію `func TestXxx(t *testing.T)` у файлі, назва якого\nзакінчується на `_test.go`, запускає `go test`.\n\nМасштаб змінює облік, а не ідею.\n[Генератор бази даних, покритий 981 тестовим випадком](/uk/portfolio/held-the-generator-to-981-tests-and-92-coverage/)\n— робота, виконана в липні 2026 року, — налічує 383 тестові функції, які з усіма\nнаборами параметрів дають 981 тестовий випадок, у 45 файлах загальним обсягом\n7 944 рядки. Збірка вимагає щонайменше 92% покриття гілок, виміряне покриття\nстановить близько 95%, а попередження вважаються помилками. Сторінка чесно каже,\nде межа цього числа: два дефекти, знайдені в проєкті згодом, містилися в коді,\nякий звіт про покриття показував як покритий.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Тести віддзеркалюють реалізацію.** Тест, який лізе у приватні допоміжні\nфункції або перевіряє точну послідовність внутрішніх викликів, ламається\nщоразу, коли код перебудовують, хоча для того, хто його викликає, нічого не\nзмінилося. Kuefler називає такий тест крихким і вважає надмірне покладання на\nфреймворки для моків найпоширенішою причиною того, що тести взаємодій\nпсуються. Тестуйте через публічний інтерфейс, перевіряйте стан, який вийшов у\nрезультаті, а не виклики, що до нього привели, і беріть справжні об'єкти там, де\nвони дешеві.\n\n**Тести залежать один від одного.** Один тест створює запис, наступний його\nчитає, і набір проходить лише в такому порядку. Запустіть один тест окремо або\nті самі тести в іншому порядку — і він упаде з причини, якої читач не бачить.\nФреймворк Бека створював і викидав тестові дані для кожного тесту окремо, а\nдокументація `unittest` вимагає, щоб тестовий випадок був цілком самодостатнім.\nДайте кожному тесту власну фікстуру й прибирайте після нього.\n\n**Покриття стає метою.** Покриття показує, що рядок виконався, а не що хтось\nперевірив, що він зробив. Тест без жодної перевірки піднімає число й нічого не\nдоводить, а _Software Engineering at Google_ застерігає, що поріг у 80% зазвичай\nперетворюється на стелю і зміни зупиняються якраз на мінімумі. Вважайте число\nпідлогою, а перевірки читайте під час рев'ю коду.\n\n**Один тест на метод.** Пара «метод — тестовий метод» виглядає охайно, але тест\nрозростається щоразу, коли метод отримує нову гілку, аж поки ніхто не може\nсказати, що він перевіряє. Kuefler радить натомість тестувати поведінку: одна\nповедінка на тест, а назва — за тим, що він доводить. Тоді звіт про падіння\nчитається як речення про те, що саме зламалося.\n\n**Тест чекає, поки мине час.** Виклик `sleep()`, щоб щось устигло завершитися,\nсповільнює набір на кожному запуску і все одно падає на завантаженій машині. У\nмодульному тесті час — це вхідні дані: передайте кодові годинник або позначку\nчасу, щоб тест сам задав потрібний момент, а не чекав на нього.\n\n## Що почитати далі\n\n- [unittest: Unit testing framework](https://docs.python.org/3/library/unittest.html)\n  — фреймворк зі стандартної бібліотеки Python: фікстури, тестові випадки,\n  набори, запускачі, пошук тестів і різниця між збоєм та помилкою.\n- [Anatomy of a test](https://docs.pytest.org/en/stable/explanation/anatomy.html)\n  — пояснення pytest про arrange, act, assert і cleanup.\n- [Get Started](https://docs.pytest.org/en/stable/getting-started.html)\n  — вступ від самого pytest: звичайний `assert`, пошук тестів і\n  `pytest.raises`.\n- [Unit Testing](https://abseil.io/resources/swe-book/html/ch12.html)\n  — розділ Erik Kuefler у _Software Engineering at Google_ про крихкі тести,\n  публічні API, стан замість взаємодій і тестування поведінки.\n- [Simple Smalltalk Testing: With Patterns](https://web.archive.org/web/20150315073817/http://www.xprogramming.com/testfram.htm)\n  — стаття Кента Бека про фреймворк, про модульні тести по одному на клас і про\n  різницю між збоями та помилками, в архівній копії.\n- [testing](https://pkg.go.dev/testing)\n  — стандартний пакет Go для тестування: функції `TestXxx`, файли `_test.go` і\n  `go test`.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/unit-test/\u003e\n","date_modified":"2026-11-09T21:50:25Z","description":"Що вважати модулем, як тест лишається швидким і незалежним, розібраний приклад на pytest і звички, через які набір тестів стає крихким.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/unit-test/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/unit-test/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/unit-test/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/unit-test/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/unit-test/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/unit-test/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке модульний тест?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/unit-test/","version":1}