{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/webp/","content_markdown":"# WebP\n\n## Що це таке\n\nWebP — це растровий формат зображень від Google, який зберігають у файлах із\nрозширенням `.webp` і віддають із зареєстрованим медіатипом `image/webp`. Один\nформат виконує роботу, для якої раніше були потрібні три: фотографії, що йшли як\nJPEG; пласка графіка з чіткими краями й прозорістю, що йшла як PNG; і короткі\nанімовані цикли, що йшли як GIF. Назву пишуть із великими літерами W і P, а на\nдиску це просто файл `.webp`.\n\nВсередині файл WebP — це контейнер RIFF, тобто та сама блокова структура, що й у\nзвукових файлів WAV. Він підтримує два бітові потоки зображень. Блок `VP8` несе\nдані зі втратами, закодовані методом ключових кадрів відеокодека VP8: кодер\nпередбачає кожен блок пікселів за сусідами, які вже декодовано, і зберігає лише\nрізницю. Блок `VP8L` несе дані без втрат від окремого кодера, створеного для\nзображень, що мають повернутися біт у біт. Заголовок `VP8X` позначає розширену\nформу, яка може додавати альфа-канал, кадри анімації, колірний профіль ICC і метадані\nEXIF чи XMP. Google задокументувала формат разом зі своєю бібліотекою, а згодом\nйого опублікували як RFC 9649, інформаційний RFC від листопада 2024 року.\n\nСаме розширена форма робить формат чимось більшим, ніж просто менший JPEG.\nЗображення зі втратами може мати окремий альфа-канал, тож фотографія з м'яким\nпрозорим краєм уже не мусить бути важким файлом без втрат. Анімація лежить у\nтому самому контейнері, кадр за кадром, і кожен кадр кодують зі втратами чи без\nних — як краще пасує.\n\nБітові потоки зображень мають власні межі. Кожну сторону закодованого\nзображення чи кадру записано в 14 бітах, тож вона сягає щонайбільше 16 383\nпікселів для даних зі втратами і 16 384 для даних без втрат. Розширена форма\nможе розміщувати кадри на більшому полотні, а весь файл лишається трохи меншим\nза 4 ГіБ. Кожен канал займає 8 бітів: цього досить для зображень,\nпризначених для екрана, але додаткова глибина 16-бітного оригіналу при цьому\nвтрачається.\n\n## Чому це важливо\n\nЗображення зазвичай є найважчими байтами на сторінці, і саме формат визначає,\nскільки їх буде. Власне порівняння Google показує, що WebP без втрат на 26%\nменший за PNG, а WebP зі втратами на 25–34% менший за JPEG за однакового SSIM —\nміри структурної подібності двох зображень. WebP зі втратами та альфа-каналом\nзазвичай займає третину від PNG, який він заміняє. Менше байтів швидше доходить\nдо екрана на повільному з'єднанні, дешевше обходиться в доставленні й лишає в\nбюджеті сторінки місце для того, заради чого прийшов читач.\n\nРішення, яке постає перед командою, стосується не так того, чи вживати WebP, як\nтого, який формат випускати для якого зображення і чи випускати більше одного.\nТут опубліковані середні значення перестають допомагати. Це середні по тестовому\nкорпусу, тоді як файли справжнього сайту — це логотип, кілька фотографій і\nдекілька знімків екрана, і порядок форматів для кожного з них може вийти іншим.\nAVIF, новіший формат, — звичний суперник, і на папері він стискає сильніше. На\nконкретному сайті, за тих розмірів, які цей сайт показує, він може програти.\n\nДруге рішення — де відбувається перетворення. Якщо конвертувати вручну один раз,\nлишається тека файлів, які поступово розходяться зі своїми джерелами.\nПеретворення під час збірки, з оригіналу, що зберігається в репозиторії, робить\nкожен опублікований розмір відтворюваним і дає змогу згодом дешево змінити\nналаштування якості чи й сам формат.\n\nТретє — усе, що поза браузером. Адреса зображення мандрує: у стрічки, електронну\nпошту, попередні перегляди в месенджерах, офісні документи та графічні\nредактори, і кожне з цих місць саме вирішує, які формати читати. Сайт, що\nпереводить усі зображення у WebP, дізнається, хто з одержувачів його приймає,\nвід першого читача, який побачить зламане зображення, — якщо тільки не\nперевірить кожен шлях заздалегідь.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\n[Сторінка подяк](/uk/credits/) описує зображення цього сайту як зображення WebP\nі PNG, розмір яких задається під час збірки. Шаблони показують, що це означає.\nФотографії в тексті, аватари й знак бренду проходять через один спільний partial, який\nмасштабує оригінал до кількох ширин, кожну кодує у WebP і пише один елемент\n`img` із `srcset`, тож ширину обирає браузер, а формат сайт уже обрав.\n\nЦей формат — результат вимірювання, а не налаштування за замовчуванням. Версія\nHugo, якою збирають сайт, уміє кодувати AVIF, тож віддавати обидва формати через\nелемент `picture` було можливо. У порівнянні, задокументованому 17 серпня 2026 року, за розмірів, які тоді\nпоказував сайт, AVIF вийшов на 30–36% більшим за WebP для знака з мозком і на 3–7% більшим для\nаватарів; він виграв лише на портреті, на 13%, і ледь-ледь на фотографіях офісу,\nна 3–4%. Елемент `picture` обирає джерело за порядком і за тим, що підтримує\nбраузер, а не за розміром, тож якби AVIF стояв першим, кожен сучасний браузер\nотримував би приблизно на третину більше байтів за логотип на кожній сторінці.\nКоли варто випускати лише один формат, шаблон використовує `img` із `srcset` і\nзовсім обходиться без `picture`.\n\nТой самий partial містить ще один урок. Hugo не пропускає зображення без змін,\nколи його просять змінити розмір до ширини, яку воно вже має: він перекодовує\nйого, створюючи ще один опублікований файл, а для оригіналу зі втратами — ще\nодин прохід зі втратами. Тому, коли запитана ширина дорівнює ширині оригіналу,\npartial за замовчуванням посилається безпосередньо на оригінал. Якщо виклик явно\nвимагає похідного файлу для кожного розміру, зображення все ж перекодовують; шорткод photo обирає цей шлях, щоб не публікувати другу копію оригіналу,\nякий уже доступний через монтування assets.\n\nWebP закінчується там, де закінчується те, що читають інші програми. Стрічка RSS\nвказує у своєму елементі `image` на PNG, бо RSS 2.0 приймає там лише GIF, JPEG і\nPNG та обмежує зображення розміром 144 на 400 пікселів: картка для поширення у\nWebP, завширшки 1280 пікселів, отримала попередження від валідатора стрічок W3C,\nі її місце зайняла піктограма apple-touch на 144 пікселі — PNG рівно\nмаксимальної ширини. Натомість знімки екрана, які англійський і данський\nманіфести передають до діалогу встановлення в Chromium, — це WebP, широкий і\nвузький для кожного, а задача lint падає, коли записана мітка їх генерації передує закоміченій\nзміні у відстежуваних вхідних даних відтворення; незакомічені зміни ця\nперевірка не охоплює.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Перетворений JPEG двічі втрачає деталі.** Коли наявний JPEG переводять у WebP\nзі втратами, декодується одне покоління зі втратами й кодується наступне, і\nартефакти обох лишаються. Перекодування в Hugo за тієї самої ширини — тихіша\nформа тієї самої пастки. Зберігайте в репозиторії оригінал без втрат або в\nповній якості й кодуйте кожен опублікований файл саме з нього.\n\n**Кольори тьмяніють після перетворення.** `cwebp`, еталонний кодер, копіює\nметадані лише тоді, коли його про це попросити, тож профіль ICC фотографії з\nшироким колірним охопленням губиться, і браузер трактує пікселі як sRGB. Додайте\n`-metadata icc` або перетворіть зображення на sRGB перед кодуванням.\n\n**Програма для читання стрічок показує зламане зображення.** Програми, написані\nдо появи формату або прив'язані до старішої специфікації, сприймають WebP як\nневідомий файл. RSS 2.0 — найочевидніший випадок: у ній елемент `image` називає\nтри формати, і WebP серед них відсутній. Простежте кожне місце, куди мандрує\nадреса зображення, і віддавайте PNG чи JPEG там, де цього вимагає одержувач.\n\n**Довгий знімок екрана зупиняє кодер.** Знімок цілої сторінки довгої статті\nлегко перевищує 16 383 пікселі заввишки. Кодер libwebp обмежує кожну сторону\nцим розміром, хоча бітовий потік без втрат може вмістити на один піксель\nбільше. Розділіть знімок на частини або спершу зменште його.\n\n**Більший файл перемагає в елементі `picture`.** Новіший формат, поставлений\nпершим, надходить до кожного браузера, що його декодує, незалежно від того, чи\nвін менший для цього зображення. Перш ніж додавати джерело, виміряйте кожного\nкандидата за тих розмірів, які показує сторінка, як цей сайт зробив з AVIF.\n\n## Що почитати далі\n\n- [WebP](https://developers.google.com/speed/webp) — сторінка Google про формат:\n  дослідження стиснення, з якого взято опубліковані відсотки, бібліотека libwebp\n  та її інструменти.\n- [RFC 9649: WebP Image Format](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9649) —\n  контейнер, бітові потоки зі втратами й без них, розширені можливості та\n  обмеження розмірів у вигляді інформаційного RFC.\n- [cwebp](https://developers.google.com/speed/webp/docs/cwebp) — усі параметри\n  еталонного кодера, зокрема `-q`, `-lossless` і `-metadata`.\n- [Hugo: Image processing](https://gohugo.io/content-management/image-processing/)\n  — як сайт на Hugo масштабує й перетворює зображення, зокрема у WebP, під час\n  збірки.\n- [HTML Standard: Images](https://html.spec.whatwg.org/multipage/images.html) —\n  як `srcset`, `sizes` і `picture` дають браузерові обрати з-поміж\n  файлів-кандидатів.\n- [RSS 2.0 Specification](https://www.rssboard.org/rss-specification) — елемент\n  `image`, три формати, які він приймає, і його обмеження розміру.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/webp/\u003e\n","date_modified":"2026-11-12T05:34:23Z","description":"Як WebP стискає зі втратами і без них, коли формат виграє в PNG, JPEG чи AVIF на справжніх файлах і що ламається під час перетворення.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/webp/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/webp/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/webp/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/webp/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/webp/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/webp/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке WebP?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/webp/","version":1}