{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/websocket/","content_markdown":"# WebSocket\n\n## Що це таке\n\nWebSocket — це протокол з'єднання, у яке обидві сторони можуть писати\nбудь-коли. Його встановлює рукостискання HTTP, і воно лишається відкритим,\nдоки одна зі сторін його не закриє або з'єднання не обірветься. Його описує RFC 6455, який IETF опублікувала у грудні 2011 року, а ту\nчастину, яку браузер відкриває скриптам, — об'єкт `WebSocket` — визначає\nWebSockets Standard від WHATWG. У коді й документації назву часто пишуть\n«websocket» або «web socket», а множина WebSockets зазвичай означає технологію\nзагалом.\n\nУ класичному рукостисканні HTTP/1.1 з'єднання починається зі звичайного\nзапиту `GET`. Клієнт додає\n`Upgrade: websocket` і `Connection: Upgrade`, `Sec-WebSocket-Version` зі\nзначенням 13 та `Sec-WebSocket-Key` — випадкові 16 байтів, закодовані в base64.\nСервер, який погоджується, відповідає кодом стану 101 Switching Protocols і\nполем заголовка `Sec-WebSocket-Accept`. Це значення доводить, що сервер прочитав\nсаме це рукостискання, а не повторює стару відповідь: це ключ клієнта з\nдописаним до нього фіксованим GUID, хешований SHA-1 і закодований у base64. Від\nцієї миті HTTP на з'єднанні закінчується, і сторони обмінюються кадрами.\nНатомість HTTP/2 та HTTP/3 передають WebSocket одним потоком за допомогою\nрозширеного CONNECT, як визначають RFC 8441 і RFC 9220.\n\nКадр невеликий. Його заголовок займає щонайменше два байти, виростає ще на два\nабо вісім, коли корисне навантаження довше за 125 байтів, і ще на чотири в\nкадрах від клієнта, бо ті несуть ключ маскування. Кожен кадр має код операції: текст, двійкові дані або продовження, коли\nповідомлення розбито на кілька кадрів, а також три керувальні кадри — для\nзакриття, ping і pong. Повне текстове повідомлення мусить бути коректним\nUTF-8; окремий фрагмент може розділяти послідовність UTF-8. Кожен кадр, який надсилає клієнт, маскується новим\nвипадковим 32-бітним ключем, а сервер не маскує ніколи. Маскування — не\nшифрування. Воно існує для того, щоб ворожий скрипт не міг вибрати точні байти,\nякі підуть мережею, і з їхньою допомогою отруїти кешувальний проксі десь на\nшляху.\n\nАдреси починаються з `ws://` або `wss://`, за замовчуванням використовують порти\n80 і 443, а `wss` веде весь обмін усередині TLS. Це ті самі порти, що й у HTTP,\nі так задумано: для брандмауерів і проксі, крізь які проходить рукостискання,\nвоно виглядає як будь-який інший вебзапит.\n\n## Чому це важливо\n\nЗа коротких відповідей HTTP сервер говорить, лише коли його питають.\nБагатьом продуктам потрібне протилежне: повідомлення в чаті, ціна, що щойно\nзмінилася, курсор у спільному документі, фонове завдання, яке завершилося. Без\nканалу, у який може писати сервер, клієнтові лишається опитування. Він питає\nкожні кілька секунд, більшість відповідей лише повідомляє, що нічого не\nзмінилося, кожна несе повний набір полів заголовка, а новина чекає до цілого\nінтервалу, перш ніж її хтось побачить. Відкрите з'єднання WebSocket прибирає\nобидві витрати. Сервер може надсилати дані, коли щось стається, не чекаючи наступного\nопитування. Кожне повідомлення потребує лише кількох байтів оформлення\nкадру замість повного набору заголовків HTTP.\n\nЦіна — це стан. Запит HTTP може потрапити на будь-який сервер за\nбалансувальником навантаження, а з'єднання WebSocket належить одному процесу,\nдоки живе. Цей процес тримає пам'ять під кожне відкрите з'єднання, розгортання\nчи перезапуск обриває їх усі разом, а кожен проксі й балансувальник навантаження\nна шляху має підтримувати рукостискання й терпіти з'єднання, яке може\nмовчати хвилинами. Коли серверів більше одного, постає питання, якого звичайний\nHTTP ніколи не ставить: якщо щось сталося на сервері A, як про це дізнається\nклієнт, чиє з'єднання живе на сервері B? Звична відповідь — спільний канал\npublish/subscribe, який слухають усі сервери, і це ще одна система, яку треба\nпідтримувати.\n\nТож WebSocket — це свідомий вибір, а не відправна точка. Коли новини є лише в\nсервера, server-sent events, описані в HTML Standard, надсилають події звичайною\nвідповіддю HTTP з типом `text/event-stream`, а браузер сам перепідключається,\nколи відповідь обривається. WebSocket виправдовує свої додаткові рухомі частини\nтоді, коли клієнтові є що сказати не менше, ніж серверові: у чатах, іграх і\nспільному редагуванні документів.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nНаведений нижче обмін відкриває з'єднання для чату. Ключ — зразкове значення,\nузяте з самого RFC 6455, а значення `Sec-WebSocket-Accept` — саме те, яке\nнаводить стандарт і яке на цей ключ мусить повернути будь-який коректний сервер.\n\n```http\nGET /chat HTTP/1.1\nHost: example.com\nUpgrade: websocket\nConnection: Upgrade\nSec-WebSocket-Key: dGhlIHNhbXBsZSBub25jZQ==\nSec-WebSocket-Version: 13\nOrigin: https://example.com\n\nHTTP/1.1 101 Switching Protocols\nUpgrade: websocket\nConnection: Upgrade\nSec-WebSocket-Accept: s3pPLMBiTxaQ9kYGzzhZRbK+xOo=\n```\n\nПісля порожнього рядка, що завершує відповідь сервера, на з'єднанні вже немає\nHTTP. Браузер виконує все рукостискання одним викликом конструктора й передає\nрешту обробникам подій:\n\n```js\nconst socket = new WebSocket(\"wss://example.com/chat\");\nsocket.addEventListener(\"open\", () =\u003e socket.send(\"привіт\"));\nsocket.addEventListener(\"message\", (event) =\u003e console.log(event.data));\nsocket.addEventListener(\"close\", (event) =\u003e {\n  console.log(event.code, event.reason, event.wasClean);\n});\n```\n\nПодія закриття повідомляє, як завершилося з'єднання. Код 1000 — нормальне\nзакриття, а 1001 означає, що одна зі сторін іде: наприклад, сервер вимикається\nабо браузер залишає сторінку. Код 1006 означає, що з'єднання обірвалося зовсім\nбез кадру закриття. Жодна сторона не має права його надсилати: він існує лише\nдля того, щоб програма зверху могла відрізнити аварійне завершення від чистого.\n\nМежу між моделлю «запит — відповідь» і сокетом добре видно в одному проєкті з\nпортфоліо сайту. Коли API переводили на Huma v2,\n[усі маршрути перейшли на модель запиту й відповіді Huma, крім рівно двох](/uk/portfolio/migrated-the-api-to-huma-v2-at-100-parity/):\nендпоінти WebSocket лишилися на чистому Fiber, бо там коду справді потрібен сам\nсокет, а модель Huma не пасує. Фреймворк, побудований навколо форми самого HTTP,\nдобре описує й перевіряє запити та відповіді, а довгоживуче двостороннє\nз'єднання — просто інша річ.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Сторінка з іншого сайту відкриває з'єднання з cookie ваших відвідувачів.**\nБраузер надсилає запит рукостискання до хоста сервера й може додавати його\ncookie відповідно до своєї політики щодо cookie. Якщо ця політика дозволяє\nавтентифіковані міжсайтові запити, сервер з автентифікацією за cookie, який\nігнорує `Origin`, може прийняти з'єднання, відкрите сторінкою іншого сайту,\nвід імені відвідувача.\nRFC 6455 радить серверові, призначеному лише для певних сайтів, звіряти `Origin`\nз очікуваними й відмовляти решті кодом 403 Forbidden. Робіть це під час\nрукостискання, до прийняття з'єднання.\n\n**Токен доступу потрапляє в журнали.** Конструктор `WebSocket` у браузері\nприймає URL і необов'язковий список підпротоколів — і більше нічого, тож скрипт\nне може додати поле `Authorization`. Швидкий обхід — токен в URL, де його\nзаписують зворотні проксі й журнали доступу. RFC залишає автентифікацію\nвідкритою й називає як варіанти cookie, автентифікацію HTTP і автентифікацію\nTLS. Працює cookie разом із перевіркою `Origin`, описаною вище, і так само\nпрацює короткоживучий одноразовий квиток, який сторінка отримує через\nавтентифікований виклик HTTP і витрачає на рукостискання.\n\n**Перезапуск перетворює всіх клієнтів на лавину.** Раптове розгортання чи перезапуск можуть одночасно закрити всі з'єднання.\nКлієнти, які не отримали кадру закриття, повідомляють код 1006; якщо всі\nвони негайно підключаються знову й не припиняють спроб, сервер, піднявшись,\nотримує те, що RFC порівнює з атакою на відмову в обслуговуванні. RFC 6455 просить клієнтів\nпочекати випадковий час перед першою спробою, пропонуючи від 0 до 5 секунд, а\nпісля кожної невдачі чекати довше, наприклад з усіченою двійковою експоненційною\nзатримкою. Сервер, який перед зупинкою закриває свої з'єднання з кодом 1001,\nпринаймні повідомляє клієнтам, що обрив був запланований.\n\n```js\nfunction reconnectDelay(attempt) {\n  if (attempt === 0) return Math.random() * 5000;\n  const ceiling = Math.min(60_000, 1000 * 2 ** attempt);\n  return Math.random() * ceiling;\n}\n```\n\n**З'єднання вмирають, і ніхто цього не помічає.** З'єднання без трафіку не дає\nжодній стороні знаку, що шлях досі існує, а співрозмовник, який зник без кадру\nзакриття, виглядає точнісінько як той, що просто мовчить, аж до наступного\nневдалого запису. Для цього й існують ping і pong: сторона мусить відповідати на ping кадром pong, якщо ще не отримала кадр\nзакриття. Якщо кілька ping лишилися без відповіді, вона може відповісти\nлише на останній. RFC зазначає, що ping може слугувати і keepalive, і\nперевіркою того, що інша сторона ще відповідає. API браузера не дає способу\nнадіслати ping, тож таймер має жити на сервері: пінгуйте кожне з'єднання з\nфіксованим інтервалом і закривайте ті, що не відповіли кадром pong.\n\n**Одне повідомлення з'їдає пам'ять сервера.** Поле довжини в заголовку кадру\nвміщує розміри, на які не вистачить пам'яті жодного сервера, і RFC попереджає,\nщо ворожа сторона може надіслати один величезний кадр або нескінченну низку\nдрібних фрагментів. Реалізації мусять себе захищати, тож задайте в серверній\nбібліотеці максимальний розмір повідомлення й закривайте з'єднання кодом 1009,\nmessage too big, коли співрозмовник його перевищує. Те саме накопичення буває й\nу зворотному напрямку. У браузері `bufferedAmount` показує, скільки переданих у\n`send()` байтів досі чекають на відправлення в мережу, і приклад у стандарті\nWHATWG надсилає наступне оновлення лише тоді, коли це число дорівнює нулю. На\nсервері клієнт, що читає повільно, так само наповнює вихідний буфер, тож кожному\nз'єднанню потрібна межа для нього й правило, що робити, коли межу досягнуто.\n\n## Що почитати далі\n\n- [RFC 6455: The WebSocket Protocol](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc6455) —\n  рукостискання, кадри, маскування й коди закриття, а також міркування безпеки,\n  що стоять за кожним із них.\n- [WebSockets Standard](https://websockets.spec.whatwg.org/) — API браузера:\n  конструктор, `send()`, `close()`, `bufferedAmount` і подія закриття.\n- [RFC 9110: HTTP Semantics](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9110) — поле\n  заголовка `Upgrade` і код стану 101 Switching Protocols, на які спирається\n  рукостискання.\n- [Server-sent events](https://html.spec.whatwg.org/multipage/server-sent-events.html)\n  — односпрямована альтернатива з HTML Standard із вбудованим перепідключенням.\n- [RFC 8441: Bootstrapping WebSockets with HTTP/2](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc8441)\n  — розширений CONNECT передає WebSocket одним мультиплексованим потоком HTTP/2.\n- [RFC 9220: Bootstrapping WebSockets with HTTP/3](https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc9220)\n  — відповідний механізм розширеного CONNECT для HTTP/3.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/websocket/\u003e\n","date_modified":"2026-11-09T21:50:25Z","description":"Як один запит HTTP стає відкритим двостороннім з'єднанням, коли це краще за опитування і п'ять способів, у які довге з'єднання ламається.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/websocket/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/websocket/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/websocket/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/websocket/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/websocket/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/websocket/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке WebSocket?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/websocket/","version":1}