{"canonical_url":"https://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/","content_markdown":"# Нульова довіра\n\n## Що це таке\n\nНульова довіра — це модель безпеки, у якій ніщо не отримує довіри лише через те,\nде воно розташоване в мережі. NIST SP 800-207, федеральна публікація США, що\nописала модель у 2020 році, визначає її як парадигму, зосереджену на захисті\nресурсів, з вихідною тезою, що довіра ніколи не надається неявно, а має\nоцінюватися постійно. Перебування в офісній мережі, підключення через VPN чи\nрозміщення в тому самому центрі обробки даних самі собою запиту нічого не дають.\nКожен запит до ресурсу вирішується окремо: хто питає, з якого пристрою, про що і\nза яких умов. В українських текстах часто вживають і англійську назву zero\ntrust, а план, що втілює модель на практиці, називають архітектурою нульової\nдовіри, скорочено ZTA.\n\nNIST чітко називає учасників. Суб'єкт — це той або те, що надсилає запит:\nлюдина, сервіс або пристрій. Ресурс — усе, що варто захищати, і публікація\nзараховує до ресурсів поряд із даними принтери й обчислювальні потужності. Між\nними стоять три логічні компоненти. Рушій політик (policy engine) вирішує, чи\nзадовольнити запит, і записує рішення в журнал. Адміністратор політик (policy\nadministrator) виконує це рішення: відкриває або закриває шлях між суб'єктом і\nресурсом і видає облікові дані чи токени саме для цього сеансу. Точка\nзастосування політик (policy enforcement point) стоїть на самому шляху:\nпропускає сеанс, стежить за ним і обриває його, коли отримує таку вказівку.\n\nПублікація пояснює цей зсув на прикладі аеропорту. Пасажири проходять один пункт\nконтролю, а за ним мандрівники, екіпажі та персонал аеропорту вільно ходять\nтерміналом, і всім їм довіряють. Термінал — це те, що NIST називає зоною неявної\nдовіри: простір, де кожному довіряють настільки, наскільки дозволив останній\nпройдений пункт контролю. Пласка офісна мережа влаштована так само. Нульова\nдовіра робить цю зону якомога меншою, переносячи рішення та його застосування\nближче до ресурсу.\n\n## Чому це важливо\n\nСтаріша модель проводить одну межу довкола організації й довіряє всьому, що\nвсередині. Заперечення NIST просте: щойно зловмисник прорве периметр, він\nбезперешкодно пересувається мережею від системи до системи, і саме такі\nнесанкціоновані бічні переміщення були одним із найбільших викликів для\nвідомств, для яких писали публікацію. До того ж межа більше не відповідає тому,\nяк люди працюють. Співробітники входять із домашніх і готельних мереж, особисті\nпристрої допускають до частини систем, а значна частина того, з чим люди\nпрацюють, розміщена в чужій хмарі. Звідси й припущення NIST: приватна мережа не\nє зоною неявної довіри, зловмисник може вже бути в ній, а віддалені працівники\nмають вважати ворожою локальну мережу, до якої підключаються.\n\nКоманда виграє на стримуванні. За третьою із семи засад NIST доступ надається на\nодин сеанс із найменшими привілеями, яких потребує завдання, а автентифікація до\nодного ресурсу не дає нічого щодо іншого. Викрадений пароль чи скомпрометований\nноутбук тоді сягає лише того, до чого цей обліковий запис і пристрій мають право\nдоступу в цю мить і через одну точку застосування, а не всієї внутрішньої\nмережі. Рішення ще й залишають слід. Рушій політик записує кожен дозвіл і кожну\nвідмову, тож на питання, хто міг дістатися системи і чому, відповідають журнали,\nа не пам'ять.\n\n## Як це виглядає на практиці\n\nВізьмімо систему закупівель. Саме такий застосунок NIST радить для першої\nміграції, бо ним користується визначена група працівників, на відміну від\nелектронної пошти, від якої залежить уся організація. Закупівельник відкриває\nсистему з корпоративного ноутбука. Запит надходить до точки застосування перед\nнею, а та звертається до рушія політик. Алгоритм довіри рушія зважує вхідні\nдані, які перелічує NIST: сам запит, зокрема версію операційної системи пристрою\nта рівень оновлень; базу даних суб'єктів; базу даних активів; власні вимоги\nресурсу, що можуть визначати рівень гарантії автентифікації або відхиляти адреси\nз-за кордону; і відомості про загрози. Ілюстративний запис рішення, з назвами\nполів, які ми вигадали самі, а не взяли з якогось продукту, міг би виглядати\nтак:\n\n```text\nзапит      buyer-17 з laptop-0417 -\u003e система закупівель, читання і запис\nсуб'єкт    команда закупівель; вхід ключем, стійким до фішингу\nактив      корпоративний пристрій, ОС оновлена, диск зашифровано\nресурс     потрібні AAL2 або вище, керований пристрій, IP-адреса в країні\nзагроза    адреси джерела немає в перевірених стрічках загроз\nрішення    дозволити читання і запис на цей сеанс; записати як схвалене\n```\n\nДозвіл стосується цього одного сеансу й цієї однієї системи. Коли той самий\nзакупівельник на тому самому ноутбуці відкриває договори з постачальниками у\nсховищі документів, рушій ухвалює нове рішення про доступ: автентифікація до першого ресурсу\nне надає автоматичного доступу до другого. Важить і контекст. Один із прикладів NIST — бухгалтер,\nякий зазвичай працює в робочі години, а тут посеред ночі просить доступ до\nфінансової системи з місця, якого рушій не розпізнає: контекстний алгоритм\nдовіри може здійняти тривогу й вимагати, щоб суб'єкт спершу задовольнив\nсуворіший рівень довіри. Інший приклад — працівник відділу кадрів, який у\nзвичайний день переглядає 20–30 особових справ, а потім запитує понад 100.\n\nДля хмарних сервісів NIST зазначає, що клієнти можуть звертатися до сервісу\nнапряму, а точки застосування політик організації перевіряють політику дорогою,\nзамість того щоб спершу заводити клієнтів у внутрішню мережу через VPN. Кожне з\nцих рішень залежить від чіткої картини того, хто до чого має діставатися, тому\nNIST радить ще до початку робіт обстежити активи, суб'єктів, потоки даних і\nробочі процеси. Саме таку підготовчу роботу описує наш кейс про\n[керування доступом у M365 і SSO](/uk/portfolio/led-access-management-across-m365-and-sso/):\nоблікові записи й доступ консолідовано в M365, 1Password, Red Hat SSO та OKTA\nSSO, запроваджено принцип найменших привілеїв, а онбординг і офбординг\nстандартизовано, тож доступ надавали й відкликали вчасно та послідовно.\n\n## Де виникають проблеми\n\n**Нульову довіру купують як продукт.** NIST наголошує, що нульова довіра — це\nнабір керівних принципів, а не одна архітектура, і що єдиного набору\nінструментів чи сервісів для підприємства з нульовою довірою не існує. Новий\nшлюз віддаленого доступу з потрібною наліпкою на коробці мало що змінює, якщо\nкожен суб'єкт, якого він пропускає, і далі дістається всієї мережі за ним.\nРозглядайте перехід так, як це робить NIST: як шлях, а не одномоментну заміну\nвсього, і рухайтеся по одному бізнес-процесу. Оцінюйте кожен продукт за тими\nзасадами, які він має забезпечити, зокрема за тим, чи дозволять його формати\nданих згодом перейти до іншого постачальника.\n\n**Політику пишуть раніше за інвентаризацію.** Рушій політик може вирішувати лише\nна підставі того, що знає про суб'єктів, активи й процеси. Там, де ці знання\nнеповні, попереджає NIST, звичайний наслідок — бізнес-процес, що зупиняється, бо\nрушій відхиляє запити через брак відомостей, а тіньові ІТ, тобто системи,\nрозгорнуті поза контролем ІТ-відділу, лише погіршують справу. Спершу обстежте й\nопишіть активи, суб'єктів, потоки даних і робочі процеси, тіньові ІТ включно, і\nлише потім пишіть критерії для процесу, який переносите.\n\n**Адміністратори зберігають повний доступ.** У багатьох застарілих архітектурах\nбезпеки розробники й системні адміністратори можуть дістатися будь-якого\nресурсу, і NIST окремо виділяє ці облікові записи для посиленої уваги. Якщо всіх\nінших перевести на рішення для кожного сеансу, а адміністраторським обліковим\nзаписам лишити їхній постійний доступ, найцінніші облікові дані стануть\nнайкоротшим шляхом усередину. Тож пропускайте й привілейовані облікові записи\nчерез той самий рушій, давайте їм той доступ, якого потребує поточне завдання, і\nза допомогою журналювання та аудиту вивчайте їхні звичні шаблони, щоб відхилення\nодразу впадали в око.\n\n**Рушій політик стає новим периметром.** Жоден ресурс не спілкується з іншим без\nсхвалення рушія та адміністратора. Будь-хто з доступом до правил рушія може\nвнести несхвалені зміни або просто помилитися, а зловмисник, що порушить роботу\nточок застосування чи адміністратора, здатен зупинити бізнес. Тож журналюйте й\nперевіряйте кожну зміну конфігурації, розгорніть застосування політик у належно\nзахищеному хмарному середовищі або продублюйте його в кількох місцях, а\nзбереженим даним про мережу та політиці надайте найсуворіший доступ із усіх,\nлише з окремих адміністраторських облікових записів.\n\n**Усе застосовують із першого дня.** Мало які набори політик правильні з першої\nспроби, і NIST очікує етапу налаштування, коли запити, які мали б пройти,\nвідхиляються. Якщо одразу перейти до суворого застосування, кожна прогалина в\nполітиці обернеться працівниками, відрізаними від потрібної їм роботи. Натомість\nякийсь час запускайте новий робочий процес у режимі, де рішення лише фіксуються\nу звітах. Задовольняйте більшість запитів, порівнюйте журнали із задуманою\nполітикою й застосовуйте лише базове, наприклад відмову для запитів, що не\nпройшли MFA або надходять з адрес, відомих як ворожі. Посилюйте політику, коли\nзвичний шаблон стане зрозумілим.\n\n**MFA вважають фінішною лінією.** MFA знижує ризик від викраденого пароля, але\nNIST зазначає, що зловмисник із чинними обліковими даними або зловмисний\nінсайдер усе одно дістанеться всього, до чого має доступ обліковий запис.\nТримайте доступ кожного облікового запису вузьким і застосовуйте контекстний\nалгоритм довіри, що враховує час, місце та обсяг, щоб чинні облікові дані,\nвикористані незвично, теж здіймали тривогу.\n\n## Що почитати далі\n\n- [NIST SP 800-207, Zero Trust Architecture](https://csrc.nist.gov/pubs/sp/800/207/final)\n  — опублікована в серпні 2020 року: визначення, сім засад, логічні\n  компоненти, загрози та дорожня карта переходу.\n- [NIST SP 1800-35, Implementing a Zero Trust Architecture](https://csrc.nist.gov/pubs/sp/1800/35/final)\n  — практичний посібник NIST, опублікований у червні 2025 року, з описом 19\n  прикладів реалізації, створених разом із 24 партнерами.\n- [NIST SP 800-207A](https://csrc.nist.gov/pubs/sp/800/207/a/final) —\n  опублікована у вересні 2023 року: контроль доступу для хмарно-нативних\n  застосунків у кількох хмарах на основі API-шлюзів, проксі-контейнерів\n  sidecar та ідентичностей сервісів замість мережевих адрес.\n- [NIST SP 800-63B-4](https://pages.nist.gov/800-63-4/sp800-63b.html) — рівні\n  гарантії автентифікації, на які можуть посилатися вимоги ресурсу; AAL3 з них\n  вимагає стійкості до фішингу.\n\n\u003chttps://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/\u003e\n","date_modified":"2026-11-09T21:50:25Z","description":"Як нульова довіра замінює довіру до мережі рішенням щодо кожного запиту, що зважує рушій політик за NIST і де перехід на неї застрягає.","formats":{"gemtext":"https://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/index.gmi","gopher":"https://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/gophermap","html":"https://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/","json":"https://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/index.json","markdown":"https://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/index.md","pdf":"https://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/index.pdf"},"kind":"page","language":"uk","title":"Що таке нульова довіра?","url":"https://engineer.company/uk/glossary/zero-trust/","version":1}