Розгорнула інфраструктуру Azure як код за допомогою Bicep — Container Apps, PostgreSQL Flexible Server, Front Door/WAF та мережу — у середовищах development, staging і production.

Ситуація. Платформа живе на Azure, а Azure, зроблений вручну — клацання по порталу, налаштування то тут, то там, — це пастка. Усе дрейфує, ніхто не пам’ятає, чому щось саме таке, яке є, а відновлення після поганого дня повільне й нервове. А коли середовищ, які треба тримати синхронізованими, більше одного, стає тільки гірше.

Завдання. Перевести все в код, щоб середовище було чимось, що можна прочитати, переглянути й відтворити, а не купою ручного стану.

Дія. Уся інфраструктура описана в Bicep. Кожне середовище — testing, staging, product — виходить із тих самих шаблонів: api та www працюють як Azure Container Apps у managed environment, PostgreSQL Flexible Server, Redis для кешування, Front Door з політикою WAF попереду та мережа під цим усім (VNet, NSG, приватний DNS), з підключеним Log Analytics для діагностики. Образи витягуються з Azure Container Registry проєкту. Оскільки все параметризовано, розгортання нового середовища чи зміна наявного — це pull request, а не заявка в підтримку самому собі.

Результат. Середовища стали відтворюваними й доступними для перегляду. Дрейф перестав бути загадкою, бо джерелом істини є код, а підняти чи відновити інфраструктуру — це питання застосування шаблонів, а не пригадування, що клацали минулого разу. Це різниця між інфраструктурою, яку контролюють, і інфраструктурою, що починає контролювати сама.