Односторінковий застосунок
вебзастосунок, що змінює одну сторінку засобами JavaScript
Що це таке
Односторінковий застосунок (англійською single-page application, скорочено SPA) — це вебзастосунок, який завантажує один HTML-документ, а далі змінює цей документ засобами JavaScript, замість того щоб просити в сервера нову сторінку. Клік на посилання всередині нього не змушує браузер залишити сторінку. Скрипт перехоплює клік, отримує дані, потрібні для наступного екрана, переписує частину DOM і оновлює адресний рядок, тож URL і далі показує, де перебуває читач.
Жоден стандарт не володіє цим терміном, і ті, хто робить інструменти, це визнають. Next.js починає свій посібник на цю тему словами «The definition of a SPA varies.», а потім задає власне визначення, яке називає strict SPA. У нього дві ознаки. Увесь застосунок віддається одним HTML-файлом, а кожен маршрут, кожен перехід між сторінками і кожне отримання даних обробляє JavaScript у браузері. І повних перезавантажень сторінки немає: замість того щоб запитувати новий документ для кожного маршруту, JavaScript на клієнті змінює DOM поточної сторінки й отримує дані тоді, коли вони потрібні. Ця стаття користується саме цим визначенням, бо воно найпряміше з наявних і називає властивість, від якої залежить усе інше, — документ, який ніколи не замінюється.
Браузерні частини стандартні. Інтерфейс History зі стандарту HTML дає сторінці
history.pushState(), що додає новий запис в історію сеансу й змінює URL,
нічого не завантажуючи, і history.replaceState(), що натомість переписує
поточний запис. Коли читач переходить між цими записами кнопками «Назад» і
«Вперед», браузер надсилає вікну подію popstate і залишає перемальовування
самій сторінці. Новіший Navigation API, який стандарт подає як наступника
класичних API location і history, заходить з іншого боку: подія navigate
спрацьовує, коли навігація починається, а її метод intercept() перетворює цю
навігацію на навігацію в межах того самого документа, яку сторінка обробляє
сама.
Протилежність — звичайний багатосторінковий сайт, де кожне посилання просить у сервера свіжий документ, а браузер викидає старий. Чи HTML сторінки створює один раз генератор статичних сайтів, чи серверний рендеринг на кожен запит — окреме питання. Воно про те, як HTML з’являється, а не про те, що відбувається, коли він уже прийшов. Next.js свідомо розмиває цю межу: його статичний експорт записує HTML-файл для кожного маршруту, а переходи між ними однаково відбуваються на клієнті.
Чому це важливо
Документ ніколи не замінюється, тож усе, що в ньому є, переживає клік: наполовину заповнена форма, відео, що грає, позиція прокрутки бічної панелі, уже отримані дані. Мережею треба передати лише дані для наступного екрана, а не цілу нову сторінку з шапкою, стилями й скриптами. Зміна екрана може звестися до того, щоб переписати одну ділянку сторінки.
Next.js називає ціну на одному подиху з визначенням. Strict SPA часто мусить завантажити великий обсяг JavaScript, перш ніж сторінка стане інтерактивною, а каскадами запитів на клієнті, коли один запит може початися лише після того, як повернувся інший, важко керувати. Платить і все, що читає сторінку без виконання скриптів. Коли за кожним маршрутом стоїть один HTML-файл, краулер, який не виконує JavaScript, отримує той самий майже порожній документ, хоч би який URL він запитав. Next.js каже те саме про власні компоненти, що працюють лише в браузері: краулери, які не виконують JavaScript, бачать fallback замість компонента.
Відповідь Next.js — зберегти навігацію на клієнті, а решту перенести. Next.js
автоматично розбиває JavaScript-бандли й генерує кілька HTML-точок входу для
різних маршрутів, тож відвідувач не завантажує коду, який маршруту не потрібен.
Компонент next/link заздалегідь завантажує маршрути, що дає швидкі переходи
між сторінками, як у strict SPA, і водночас тримає стан маршрутизації застосунку
в URL, де на нього можна дати посилання й поділитися ним. Статичний експорт іде
ще далі й записує повністю відрендерену сторінку для кожного маршруту, тож
відвідувачі отримують вміст, не чекаючи клієнтського бандла, а переходи між
сторінками на клієнті лишаються такими самими швидкими, як у strict SPA.
І вибір не робиться раз і назавжди. Next.js описує проєкт, який починається як статичний сайт або навіть як strict SPA, що повністю рендериться на клієнті, і в міру зростання додає серверні можливості, а наявні SPA, за словами Next.js, можна перевести на нього без повного переписування.
Як це виглядає на практиці
Маршрутизатор нижче написано для цієї статті, і це найменша робоча версія ідеї.
Він припускає, що на сторінці є елемент <main> і що сервер на кожен шлях
застосунку відповідає тим самим HTML-документом. Два екрани тут замінюють те, що
застосунок показує насправді.
// router.js
const views = {
"/": { title: "Orders", text: "Your recent orders." },
"/settings": { title: "Settings", text: "Delivery preferences." },
};
const main = document.querySelector("main");
function show(path, moveFocus) {
const view = views[path] ?? views["/"];
const heading = document.createElement("h1");
const body = document.createElement("p");
heading.textContent = view.title;
heading.tabIndex = -1;
body.textContent = view.text;
main.replaceChildren(heading, body);
document.title = view.title;
if (moveFocus) heading.focus();
}
document.addEventListener("click", (event) => {
const link = event.target.closest("a[href]");
const modified = event.metaKey || event.ctrlKey || event.shiftKey;
if (!link || link.origin !== location.origin) return;
if (modified || event.button !== 0) return;
event.preventDefault();
history.pushState(null, "", link.href);
show(location.pathname, true);
});
window.addEventListener("popstate", () => show(location.pathname, true));
show(location.pathname, false);Обробник кліків перехоплює звичайні кліки лівою кнопкою на посиланнях того
самого походження (origin) і пропускає кліки з клавішами-модифікаторами, тож
посилання, як і раніше, можна відкрити в новій вкладці. preventDefault()
зупиняє власну навігацію браузера, а pushState() додає в історію сеансу новий
запис з URL посилання. Середній аргумент існує лише з історичних причин, тому
тут він порожній рядок. show() замінює екран, задає заголовок документа й
переводить фокус на новий елемент h1, який завдяки tabIndex зі значенням
-1 може отримати фокус зі скрипту, але не потрапляє в послідовність переходів
клавішею Tab. Слухач popstate перемальовує відповідний екран, коли читач іде
назад або вперед, а останній рядок малює екран для того URL, з яким сторінку відкрили, і це
працює лише тоді, коли сервер віддає для /settings той самий документ, що й
для /. Справжній застосунок ще й показував би власний екран для невідомих
адрес, а не тихо повертався б на стартову сторінку, і не чіпав би посилань на
файли та на інші частини сайту.
У поточній роботі засновниці в NextMariner фронтенд на Next.js 16 показує ціну
цього підходу на справжньому продукті.
Сторінка портфоліо про цей фронтенд
описує дашборд для автентифікованих користувачів, який мав бути відчутно швидким
і водночас по-справжньому інтерактивним, і розповідає, що стається, коли всі
дані отримують на клієнті: перше завантаження затягується, і з’являється патерн
N+1, коли кожен компонент прокидається й надсилає власний запит, доки одна
сторінка не перетвориться на каскад мережевих звернень. Це й є той каскад
запитів на клієнті, від якого застерігає посібник Next.js, тільки на практиці.
Рішення зберегло клієнтську інтерактивність там, де вона важлива, і перенесло
перше отримання даних на сервер. У дашборді й на великих сторінках-каталогах
фабрика createPrefetchedServerPage передає кожну сторінку клієнту вже з даними
на місці. Про решту сторінка портфоліо говорить відверто: інші сторінки для
автентифікованих користувачів досі рендеряться на клієнті й чекають своєї черги,
тож ідеться про перенесення, яке працює і вже знає, яку сторінку брати
наступною, а не про завершений перехід.
Де виникають проблеми
Кнопка «Назад» виводить із застосунку. Якщо скрипт змінює екрани, не
викликаючи pushState(), в історії сеансу для них немає записів. «Назад»
проскакує всі екрани, які бачив читач, і зовсім виводить із застосунку, а
перезавантаження веде на той URL, з яким застосунок відкрили першим. Варто
додавати запис для кожного екрана, який читач назвав би сторінкою,
використовувати replaceState() для змін, що не мають ставати окремими кроками,
як-от фільтр, який саме набирають, і обробляти popstate. Next.js обстоює стан
маршрутизації в URL з тієї самої причини: саме це дає змогу послатися на екран і
поділитися ним.
Пряме посилання натрапляє на сервер, що знає один файл. У strict SPA один
HTML-файл обслуговує кожен маршрут, але в адресному рядку видно /settings, і
саме цю адресу браузер запитує під час перезавантаження або коли хтось відкриває
надіслане посилання. Сервер, у якого є тільки index.html, відповідає кодом
404. Вихід — або налаштувати сервер так, щоб на кожен шлях застосунку він
віддавав документ, або згенерувати файл для кожного маршруту. Статичний експорт
Next.js робить друге: його тека out містить файли на кшталт index.html,
404.html і blog/post-1.html, а посібник показує правило nginx
try_files $uri $uri.html $uri/ =404;, яке зіставляє чистий URL з відповідним
файлом.
Фокус лишається там, де був старий екран. pushState() змінює історію
сеансу та URL і більше нічого. Після того як скрипт замінив екран, фокус
клавіатури лишається на посиланні, по якому клікнули, або губиться, якщо
елемент, що його тримав, видалено, і допоміжні технології дізнаються про новий
екран лише тоді, коли сторінка сама їм про це повідомить. Варто задавати
заголовок документа і переводити фокус на заголовок нового екрана, як це робить
приклад. Navigation API бере більше цієї роботи на себе. Навігація, оброблена
через intercept(), за замовчуванням скидає фокус на перший елемент з
autofocus, а якщо такого немає, то на body, і коли обробник завершиться,
браузер повідомляє користувачеві про завершення навігації, що, за словами
стандарту, охоплює й допоміжні технології. Застосунок, який сам розставляє
фокус, відмовляється від цього через focusReset: "manual".
Усе оплачується наперед. Strict SPA часто мусить завантажити великий обсяг
JavaScript, перш ніж щось стане інтерактивним, а перші запити даних стартують
лише тоді, коли цей код запуститься. Варто розбивати бандл за маршрутами, щоб
відвідувач завантажував лише те, що потрібно поточному екрану, і починати перші
запити на сервері. Патерн Next.js для цього отримує дані в Server Component, не
чекаючи на результат, і передає проміс у Client Component, який розгортає його
через use(). Якщо запит стартує ще до того, як відрендериться решта
застосунку, відповідь, за словами посібника, може відразу йти потоком, і
каскадів запитів на клієнті вдається уникнути.
Що почитати далі
- How to build single-page applications with Next.js — визначення strict SPA, його ціна і патерни, за допомогою яких Next.js зберігає навігацію на клієнті, переносячи роботу на сервер.
- HTML Standard: The History interface
—
pushState(),replaceState()і те, як записи історії сеансу додаються та замінюються. - HTML Standard: Navigation API
— подія
navigate,intercept()і обробка фокусу та прокрутки, що йде разом із ними. - How to create a static export of your Next.js application — один HTML-файл на маршрут, чого не вміє статичний експорт і як віддавати чисті URL через nginx.