Побудувала операторський бек‑офіс — близько 40 адміністративних маршрутів та 128 компонентів, що охоплюють заявки на володіння, модерацію, feature flags, кеш і діагностику, — щоб платформою можна було керувати без доступу до бази даних.

Ситуація. Кожна платформа непомітно вирощує другий застосунок, і зазвичай це саме той, якого ніхто не планує. Комусь треба схвалити заявку на володіння, приховати відгук, увімкнути функцію для частини користувачів, очистити кеш або з’ясувати, чому один обліковий запис бачить щось дивне. Коли такого застосунку немає, відповіддю стає інженер із консоллю бази даних — а це повільно, ніде не логується і за одну одруківку від інциденту.

Завдання. Керувати платформою щодня мало бути можливо без shell, щоб операційна робота належала тому, хто на зміні, а не тому, у кого є облікові дані.

Дія. Бек‑офіс склав приблизно 40 адміністративних маршрутів, побудованих зі 128 компонентів, і охоплює роботу такою, якою вона реально надходить: розгляд заявок на володіння компаніями, модерація відгуків і дописів, перемикання feature flags, перегляд і очищення кешів, читання діагностики та звітність, яку просить CEO. Він працює на тій самій дизайн‑системі й тому самому згенерованому API‑клієнті, що й публічний продукт, — і це був вирішальний вибір: внутрішній інструмент, побудований на власному стеку, стає тією частиною, яку ніхто не оновлює, а далі — тією, якій ніхто не довіряє.

Результат. Люди, які керують платформою, справді можуть нею керувати, а кожна дія проходить через ту саму авторизацію й лишає той самий слід, що й будь‑яка інша. Це велика поверхня, яку треба тримати протестованою й доступною заради невеликої внутрішньої аудиторії, і ця ціна платиться постійно. Вона все одно менша за альтернативу — інженера, який о дев’ятій вечора в неділю набирає UPDATE на продакшні.