Спроєктувала дизайн‑систему iOS 26 'Liquid Glass' та канонічний реєстр компонентів, дотримання якого забезпечували правила лінтингу для запобігання розбіжностям UI.

Ситуація. UI без спільної візуальної мови й фіксованого набору компонентів пливе, і пливе швидко. Кожен новий екран винаходить власні кнопки, бейджі й картки, трохи інакші щоразу, і ці дрібні неузгодженості накопичуються, доки продукт не починає виглядати нецілісним, а будь‑яка зміна означає торкатися п’яти саморобних версій одного й того самого.

Завдання. Дизайн‑система мала бути достатньо цілісною, щоб виглядати продуманою, і достатньо примусовою, щоб не розмиватися в ту мить, коли команда завантажена іншим.

Дія. Візуальну мову й систему компонентів було спроєктовано як одне ціле. Мова — це вигляд у стилі iOS 26 «Liquid Glass»: напівпрозорі панелі з розмиттям фону, шаруваті тіні, легка рефракція, пружинні анімації, — побудований на утилітах Tailwind. Над цим стоїть канонічний набір компонентів, з яких має складатися кожен екран: Card, Label, Button, GlassIconButton, DirectoryGrid та інші. Тримається все це завдяки лінтингу: правила відхиляють саморобний бейдж чи чіп і натомість вказують на канонічний компонент, тож систему підтримує інструментарій, а не пам’ять того, хто саме цього дня перевіряє код. А документація супроводжується конкретними нотатками «помилка → рішення»: замість абстрактного принципу — приклад неправильного та правильного варіанта.

Результат. UI лишається послідовним і відповідним бренду, а одноразові компоненти, які інакше почали б поширюватися, перехоплюються раніше, ніж це стається. Візуальна узгодженість перестала залежати від дисципліни кожного й стала тим, що утримує інструментарій, — а це єдина версія узгодженості, яка переживає дедлайн.