Долучилася до процесів проєктування користувацьких інтерфейсів, забезпечивши інтуїтивні, візуально привабливі та зручні для користувача інтерфейси проєктів.

Ситуація. Інтерфейси в проєктах компанії були нерівномірними за якістю. Деякі були непогані, деякі явно були побудовані інженерами, які думали про модель даних, а не про людину, якій доведеться цим користуватися, і рішення щодо дизайну не завжди ухвалювалися з думкою про кінцевого користувача. Особливо на вебкартографічному продукті карта — це найпростіша частина; саме в елементах керування, фільтрації та потоці навколо неї люди губляться.

Завдання. Участь у процесі UI‑дизайну була частиною ролі — допомагати робити інтерфейси такими, що люди справді вважали б їх інтуїтивними та приємними у використанні, а не просто функціональними.

Дія. Роль не була роллю дизайнера, але вона була присутня в процесі дизайну і привносила інженерну перспективу — акцентуючи увагу на розкладці, на потоці проходження завдання, на тому, чи справді екран був зрозумілим, чи лише звичним для тих, хто його побудував. Це були фронтенди на React, Angular і Vue поверх карт Mapbox і Leaflet, і значна частина юзабіліті полягала в деталях: як фільтрувався набір даних, як відбувався перехід між поверхами на карті приміщення, чи повідомляла система, що саме вона робить. Здебільшого це означало ставити «наївні» запитання від імені користувача рано, поки їх було ще дешево виправити, а не після релізу, коли плутанина поверталася у вигляді звернень у підтримку.

Результат. Інтерфейси стали інтуїтивнішими та відшліфованішими, що кінцеві користувачі відчували безпосередньо, і це підняло загальну якість того, що випускалося. Те, що питання юзабіліті ставилися під час дизайну, а не після релізу, — це здебільшого і є те, що визначило різницю.