Встановила відповідність PDF/UA‑1 на дев'яти документах за 106 зі 106 правил і виявила, що архівний варіант валить одне правило зі 146 — майже‑успіх, який читається як успіх для будь‑кого, хто не запускає валідатор.

Ситуація. PDF, що має правильний вигляд на екрані, не каже нічого про те, чи здатен його прочитати екранний читач, чи утворюють його заголовки структуру, чи оголошено його мову і чи відкриється він ще за двадцять років. Відповідність доступного PDF і архівного PDF є двома машинно перевірюваними стандартами, а документ, якого ніколи не проганяли через валідатор, є документом, що робить неперевірену заяву.

Завдання. Згенеровані документи треба було зміряти проти обох стандартів, із результатом, записаним як число, а не як намір.

Дія. Дев’ять документів — CV у своїх варіантах, аркуш рекомендацій, портфоліо та супровідний лист, у різних мовах — прогнали через незалежний валідатор окремо для профілю доступності й архівного профілю. Профіль доступності проходить на 106 зі 106 правил, і це вимагало тегованої структури, оголошеної мови документа, альтернативного тексту на кожній недекоративній графіці, справжнього заголовка в метаданих і явного порядку читання замість того, який випадково дає розкладка. Архівний профіль дає цікавіший результат: він валить рівно одне правило зі 146. Це та форма результату, яку легко подати хибно. Сто сорок п’ять пройдених у підсумку читається як відповідність, і це не відповідність; це документ, який відхилить система, що застосовує стандарт. Правило, яке не проходить, записано разом із тим, що воно є і чому його не закрито, а не заокруглено геть.

Результат. Відповідність доступності доведено на повний бал, а архівну заяву висловлено чесно як майже влучання із названою конкретною прогалиною. Межа, про яку варто сказати прямо, полягає в тому, що обидва числа походять від одного валідатора; інша реалізація може не погодитися, а правило, що проходить, є лише свідченням того, що цьому перевіряльникові не було чого про нього сказати.