Зібрала та проаналізувала бізнес‑вимоги, перетворивши їх на практичні функції та user stories відповідно до стандартів управління даними.

Ситуація. Вимоги зазвичай надходили у формі розмов — хтось хотів чогось, приблизно, а розробникам доводилося вгадувати деталі. Вгадування означає переробку, а переробка — один із найдорожчих способів щось будувати.

Завдання. Роль перебувала на межі між бізнесом та інженерією, перекладаючи одне в інше: перетворюючи розмиті потреби на роботу, яку розробник міг узяти в роботу без здогадок, і водночас узгоджуючи це зі стандартами управління даними.

Дія. Вимоги опрацьовувалися безпосередньо із зацікавленими сторонами: незручні питання ставилися рано, а не виявлялися пізно, після чого вимоги оформлювалися як функції та user stories, які справді визначали, що означає «готово». Кожну з них перевіряли на відповідність правилам управління даними, адже функція, яка корисна, але неправильно поводиться з даними, насправді не завершена. Уся мета полягала в тому, щоб людина могла прочитати story й одразу побудувати правильну річ.

Результат. Розробка велася на основі чітких, узгоджених функцій замість напівзрозумілих прохань. Неоднозначність знизилася, а разом із нею й переробка, а постачання залишалося спрямованим на реальні бізнес‑цілі — у межах правил управління даними, а не підлаштованим під них заднім числом.