Вади доступності, яких не бачить ваша автоматична перевірка

Ситуація. Сайт проходив власні автоматичні перевірки правил доступності. Водночас у ньому було одинадцять дефектів, яких ці правила не бачили, бо кожен стосувався того, як сторінка відображається, а не того, що написано в розмітці, — саме таких, які валідатор вважає справними, а користувач клавіатури помічає за лічені секунди.

Завдання. Дефекти треба було знайти, виправити й занести до журналу разом із правилом, яке випливло з кожного, щоб закрити цілий клас дефектів, а не окремий випадок.

Дія. Вони поділилися на три групи. Розміри: ключове слово таблиці стилів, ужите так, ніби воно відносне, зафіксувало цілу ділянку на шістнадцяти пікселях, тоді як основний текст сягав двадцяти двох; елемент нижнього індексу вжили в значенні «дрібніше»; зменшений текст подовжив рядок, і заголовок розтягнувся до дев’яноста шести символів; а виміряне обмеження висоти виявилося замалим якраз за того перевизначення інтервалів тексту, підтримку якого сайт заявляє. Фокус і обрізання: вісім посилань у футері лишалися в порядку переходу клавішею Tab, бо їх приховувала властивість, яка прибирає лише взаємодію з вказівником і нічого більше; правило переповнення створило контейнер прокручування, який нікому не був потрібен; а анімація, прив’язана до прокручування, яка на надто короткій для прокручування сторінці просто не запускається, назавжди обрізала футер на трьох сторінках. І два дефекти в самих запобіжниках — саме їх і варто назвати: усі форми вікна, які відкривала перевірка розкладки, мали дев’ятсот пікселів заввишки, тож на телефоні в альбомній орієнтації, 852 на 393, між двома елементами лишалося сім пікселів, і жодна перевірка туди ніколи не заглядала; а рушій правил запускав лише сімдесят зі своїх ста п’яти правил, тож правила, яке виявило б відсутній орієнтир, у наборі просто не було.

Результат. Одинадцять дефектів виправлено, а що корисніше — з’явилися чотири правила, які їх переживуть: запобіжник, що перевіряє одну вісь, захищає лише одну вісь; набір правил, у якому немає потрібного правила, не може його застосувати; висота — теж вимір, тож її треба перевіряти; а видимість треба доводити в пікселях, а не в документі. Коли перевірку розкладки знову запустили як слід, вона не пройшла сто двадцять вісім разів трьома мовами, зокрема у вікні розміром із телефон, де завершальний рядок головного блоку опинився на двадцять один піксель нижче межі першого екрана.